Я працюю в одному невеликому, але дуже відомому та дорогому ресторані. Наші відвідувачі часто є досить заможними людьми та не зажди, відповідно, культурно себе поводять.
Власником цього ресторану є дуже хороший чоловік, не зважаючи на те, що він є достатньо багатим і має паралельно не один бізнес. Так, Іван Петрович часто допомагає офіціантам у їхній роботі, може прийняти замовлення чи принести гостям замовлення.
Одного разу до нас в заклад прийшли три солідні чоловіки, вони голосно розмовляли, часто було чутно матюки. На всілякі зауваження гості ніяк не реагували – почували себе королями та насолоджувались вседозволеністю. Їхній столик якраз обслуговував власник, та чоловіки цього не знали, сприйняли як звичайного офіціанта. Вже під час замовлення встигли нахамити Іван Петровичу, але той мовчав і тихо виконував роботу.
Поведінка гостей не покращувалась, лише погіршувалась. Вони встигли розбити 2 келихи, нагрубіянити бармену і продовжували сидіти, щось бурхливо обговорюючи. Коли прийшов час розраховуватись за вечерю, покликали адміністратора і повідомили, що за половину страв вони не платитимуть, бо їм не сподобалось. Це звучало дивно, адже на тарілках було пусто.
А коли адміністратор наполягав на повній оплаті, пообзивали його по всякому і сказали, щоб той покликав власника. Яким їхнім здивуванням було, коли після цього прохання підійшов Іван Петрович.
Вони, звісно, намагались щось виправдовуватись і наполягати на своєму, та Іван Петрович був чіткий та різкий у своєму рішенні. Сказав, щоб ті за все оплатили, пішли геть і більше ніколи сюди не повертались.
