Вадим так кричав, що на його лемент збіглися всі сусіди. Він знову сварився зі своєю старою мамою. Вона не завжди була такою кволою та старенькою. Колись молода енергійна вчителька віддавала всі свої сили, щоб виростити єдиного сина Вадима. Ще й без батька, котра покинув сім’ю та назавжди викреслив її зі свого життя, це давалося доволі важко. Але жінка ніколи не здавалася. Принаймні, не дозволяла собі падати духом та скиглити.
Вадим тепер був змушений доглядати матір. У притулок її не дозволяла віддати його дружина Аліна. Вона виросла без матері, тому добре знала, як гірко залишитися зовсім одному на цьому світі. Та Аліна постійно працювала, бо Вадим був ледарем, не хотів старатися для дому та дітей.
Тож коли Аліна пропадала на роботі, Вадим дозволяв багато лишнього до рідної матері. Він добре знав, що йому нічого не буде за це, бо старенька й так не може говорити, то хто тоді розкаже?
Цього разу Вадим намагався нагодувати маму супом, який вчора зварила дружина. Та бабусю дуже б0лів шлунок, то вона відмовлялася їсти. Вадим так розлютився, що почав спершу верещати до матері, а потім ще й лупцювати її. На цей галас прибігла одна сусідка, за нею інша.
Та картина, яка постала перед сусідами, була жахливою: здоровий чолов’яга кулаком б’є рідну матір. Одна почала відпихати його від бабусі зі словами:
– Та вона тобі життя дала, безсовісний! Всі сили вклала у такого здорового бика! То що за що ти тепер так з мамою? У будь-якій ситуації залишайся людиною. Бо навіть тварини так не поступають, як зараз ти.
Коли прийшла додому Аліна, то їй все розповіли, та й свекруха була у синцях. Аліна вперше подивилася з ненавистю на Вадима та сказала:
– Щоб це було востаннє. Ти ж пам’ятаєш, що ти людина?
