Правду кажуть, що неважливий твій вік. Важливо те, на скільки років ти особисто почуваєш себе. Катерина була дуже спрацьованою жінкою, що понад двадцять років пропрацювала на заводі. Там їй доводилося неодноразово сидіти ледь не цілу добу, коли замовлень було багато чи не вистачало робочих рук. Та за роботу вона трималася міцно, бо гарно платили. У Катерини росло двоє синів та чоловік – ледар, який не хотів та й не шукав роботу. Тому жінка звикла все тягнути наодинці.
Ззовні вона тепер виглядала набагато старшою, ніж у паспорті. Хоча колись весела, моторна та неймовірно красива, доглянути Катя була мрією ледь не кожного хлопця. А вибрала саме Степана, хоча й він колись таким не був. Подруга Каті – Ліля, навпаки обрала розумову працю. Вона закінчила з червоним дипломом факультет журналістики та влаштувалася по професії. Ліля дуже доглядала за собою: манікюр, педикюр, масаж, зачіски, гарний одяг, щороку двічі літала з сім’єю на курорт. Хоча Ліля з Катериною були однолітками, та виглядали по – різному.
У Лілі чоловік був успішним бізнесменом. Правда, до своєї кар’єри ішов дуже довго та наполегливо. Він багато працював заради добробуту власної родини. У Лілі теж було двійко дітлахів, правда дівчаток. Вона прищеплювала їм хороші манери, вміння гарно одягатися та пильнувати за своїм зовнішнім виглядом.
Якось подруги зустрілися у кафе. Ліля якось так сумно подивилася на Катю та сказала:
– Катеринко, я не хочу ображати тебе. Та ти лише подивися, у кого ти перетворилася. Вічно невиспана, темні круги під очима, ніякої косметики, волосся стирчить у різні боки. А манікюр ти востаннє коли робила взагалі? – перепитала Ліля, поглядаючи на обстрижені до м’яса нігті Каті.
Катерина важко зітхнула та перевівши подих, відповіла Лілі:
– З таким життям, як у мене, я не можу виглядати по-іншому. Можливо, це звучить, як заздрість, проте її немає, просто констатую факт. У тебе Борис молодець, він дбає про вас, добре заробляє, ніколи не скривдив тебе, то чому тоді тобі мати негарний вигляд? А я що? Як віл працюю до пізньої ночі, потім вдома безліч домашньої роботи. Степан мій палець об палець не вдарить, щоб знайти нарешті роботу. Та нам ледве вистачає однієї зарплати, що б прожити та все оплатити. То про який манікюр та перукарні можна говорити. Катерина голосно заридала.
Лілі стало в той момент так шкода подруги, що почала заспокоювати:
– Моя ти хороша, зміни щось у своєму житті. Для чого тобі тоді такий чоловік, якщо ти прекрасно справляєшся сама? Чому ти, взявши зарплату, йдеш та купляєш йому продукти? Візьми краще собі на процедури краси. Шануй та люби себе, бо ти в себе одна. Подумай над цим. Катя витягнула гаманець та простягнула пару купюр Каті
– Візьми, нехай це буде подарунком від мене до дня 8 березня.
Наступного ж ранку Катя пішла на манікюр, потім зробила гарну зачіску, прикупила нової одежі. Прийшла додому, Степану, наче мову відняло. Першим ділом запитав, на які кошти вона це все зробила. Катя декілька секунд мовчки постояла, а потім випалила:
– Ти знаєш, Степане, любові немає давно. Поваги немає. Розуміння. Я подала на розлучення. І справді ж, коли як не зараз? Життя то одне…
