Ніколи не забуду наш 11 клас. Ці переживання перед іспитами, новими дорогами і мріями. А ще історія, яка трапилась на День вчителя. Досі мурашки по руках, коли згадую.
Насправді, у нас в школі дуже гарно і врочисто це свято відзначають. Одинадцятикласники переймають усі найпочесніші місії. Зокрема, є така одна ну дуже цікава традиція.
Випускники на останній свій День вчителя у школі ходять вітати вчителів, які вже давно не працюють, таким чином вшановують цей важливий фах і згадують тих, хто поклав усе життя для того, аби навчати дітей.
Мені з двома однокласницями дістався будинок навпроти школи, де жила така собі Ніна Михайлівна, колишня вчителька математики. Ми хвилювались страшенно, жінку цю ніколи не бачили, боялись навіть з чого почати привітання і про що взагалі говорити.
Батьківський комітет купив нам по коробці шоколадних цукерок і білій троянді. Ми зібрались після перших трьох уроків. Далі мали годину до святкового концерту. Тому розбіглись до наших «ветеранів».
Ми тихенько постукали у двері, де мала жити колишня вчителька, хоча їх певно колишніх не буває. За хвилини три нам відчинила двері дуже приємна старенька жіночка. Вона була дуже охайно одягнена з акуратною заплетеною гулькою.
В хаті пахло свіжою випічкою, проте було доволі просто, дуже чистенько, та небагато. Жінка дуже привітно нас зустріла і запросила на чашечку чаю. Насправді, ми й не зрозуміли коли, та вона примовляючи, що це дуже неочікувано розплакалась.
Ми були здивовані, адже така акція проходила щороку. Та виявилось, що про Ніну Михайлівну певно завжди забували. Вона через вчительський фах, якому віддала усю свою молодість, навіть не мала власної сім’ї. Так і залишилась сама. А тепер ще й зі святом ніхто не вітав.
Нам насправді самим підступили сльози. Так гарно ми посиділи десь сорок хвилин. Далі поспішили на свято.
Потім я часто заходила на День вчителя до Ніни Михайлівни. Цьогоріч її на жаль не стало. Що я хочу цим сказати?
Цінуйте своїх вчителів. Деякі з них ладні на все, аби виховати щасливе і розумне молоде покоління. Вони заслуговують на добре слово і пам’ять. Не вимагають, а заслуговують! Прислухайтесь до цього і пам’ятайте!
