Аліна та Настя буле зведеними сестрами. Мати Аліни п0мерла, коли дівчинці було всього чотири роки. Страшна хв0р0ба буквально з’їдала її на очах. Чоловік неймовірно страждав, проте мусив жити далі заради рідної донечки. Він продовжував ходити на роботу, водити Аліну до садка, прогулюватися з нею вечорами після робочих годин. Дівчинка, немовби, все розуміла, старалася бути слухняною, не капризувати, навіть допомагати татові з домашньою роботою.
Настя жила в повноцінній сім’ї доти, поки тато не знайшов іншу жінку. Він зовсім не був гулящим, просто характер матері Насті був настільки впертим та жорстким, що мало кому вдавалося витерпіти довго. Навіть її мама неодноразово говорила, що варто трішки бути м’якшою, бо всіх людей відвернеш від себе. Проте Олена не вміла та й не хотіла. Постійно відмахувалася:
– Кому потрібно, той любитиме мене такою, яка є.
Залишившись самотньою з п’ятирічною Настею на руках, жінці доводилося порою нелегко. Батьки відмовилися їй допомагати, бо посилалися на те, що дочка сама вижили чоловіка з родини. Тому, якщо їй легше одній, то нехай спробує таку долю.
Та Олена довго не горювала. Взяла себе в руки та швидко знайшла заміну на місце рідного тата Анастасії. З Юрієм вона познайомилася випадково у супермаркеті, коли він ніяк не міг визначитися з розміром колготок для Аліни. У дочки завтра мав бути новорічний ранок, а він стоїть посеред великого магазину та не може дати собі раду.
Олена була такою доброю, ввічливою та покірною на початках їхніх відносин з Юрієм. Вона ніколи не дозволяла підвищити тон, відмовити в допомозі, давала слушні поради. Аліну горнула до себе, як рідну дочку, бо, нібито шкодувала, що дівчинка залишилася без материнської ласки та тепла.
Юрію це дуже подобалося. Він у мріях малював світле та щасливе майбутнє. Його навіть не лякало те, що Олена теж мала дитину. Завжди говорив, що комусь свої діти – тягар, а іншим – чужі в радість. Олені підходив такий розклад. Тим паче що після розлучення вона з Настею жила на орендованій квартирі, а Юрій був власником просторої трикімнатної, а ще й в новобудові.
Коли вже почали жити разом, Олена показала свою справжню сутність. Вона часто кривдила падчерку образливими словами, купляла їй гірші речі, забувала за цукерки, лише про свою Настю дбала. Коли Юрій робив зауваження, Олена вміла вдало викрутитися та перевернути все так, нібито сама Аліна й винна.
Щобільше вона налаштовувала свою Настю проти зведеної сестри. Постійно говорила, що Аліна неп0вн0цінна, бо в неї немає мами, а який з батька толк. Олена не приховувала, що Настя красивіша, розумніша, талановитіша, ніж Аліна.
Аліні було неприємно та вона часто плакала, проте боялася зіпсувати татове щасливе подружнє життя. Вже у дорослому віці Аліна просто ненавиділа Настю кожною клітиною свого тіла. Хоча вона прекрасно розуміла, що мачуха спеціально налаштовувала одну проти іншої. Та відбиток нещасливого дитинства вже нікуди не зник…
