Відповідальний татко

– Та не хвилюйся ти так, Оль. Все буде добре, я впораюся з Дмитриком. Він вже великий, так, синку? – тримаючи на руках дитину, заспокоював Олю чоловік.
– Так! – вигукнув шестирічний Діма.
– Я тебе прошу, тільки без пригод, Назар. Дзвони мені або пиши, якщо що, — швидко цмокнув своїх улюблених чоловіків, жінка відправилася в гості до своїх батьків. Начебто на три дні, а здається ніби навічно.

Перший день розпочався з того, що Дмитро став сильно кричати зранку. П’ять тридцять, а дитина місця собі не знаходить, маму кличе. Назар як почув плач сина, відразу зірвався з місця і ще не до кінця прокинувшись, побіг до дитини. По дорозі той встиг спіткнутися об довгий потяг і впасти прямо на порозі дитячої кімнати. Діма як побачив тата і те, в якому він зараз положенні, заспокоївся і почав сміятися. Все-таки у Назара вийшло його заспокоїти, хоч і не дуже приємним способом.

Після цього випадку молодий тато не зміг заснути, та й дитина вже прокинулася, тому довелося йти самому вмиватися і синові допомагати приймати ранкові процедури. Хто б міг подумати, звичайна чистка зубів, але ні, Діма зовсім ніяк не хотів слухатися і спокійно стояти, щоб Назар зміг нормально допомогти йому почистити зуби. Хлопчик навіть зміг якимось чином вкусити тата за палець.

Закінчивши справи у ванній, постало питання «а що ж приготувати?». Знаючи кулінарні здібності Назара, страшно уявити, що він може зробити з кухнею і взагалі з квартирою. Але Оля це передбачила і попросила дзвонити, якщо чоловік розгубиться і не буде знати, що робити. Так і сталося, в першу ж годину колупання на кухні, Назар зателефонував Олі:
– Мила, мені потрібна допомога.
– Що трапилося???
– Ти не переживай, з Дмитриком все добре, ми просто зголодніли. Син хоче пельмені. Які можна взяти?
– А у нас їх, хіба, декілька?
– Так, «Казахські» якісь, а решта у кульочках.
– Бери «Казахські».
– А де сіль?
– Над плитою на поличці.
– Жовта баночка.
– Це чай.
– Добре. А скільки солі треба?
– На око висип.
– Це скільки?
– Ну, візьми чайну ложку і насип солі без гірки.
– Ти скоро додому приїдеш?
– Назар, я тільки вчора поїхала.
Нарешті пельмені зварилися. Назар навіть їх не розварив. Дмитрику сподобалося.

Весь день тато те і робив, що дивився за своїм сином. Виявляється, що дитина дуже допитлива і постійно шукає пригод. То він мало не впустив на себе праску, то мало не з’їв шматочок пазлів, постійно просився на балкон, бо було цікаво подивитися на пташок, які туди прилітають. До вечора Назар остаточно зрозумів, що дивитися за дитиною вкрай складно. Він постійно буває у від’їздах по роботі та Діма залишається на Олю. А в цей раз Назар вирішив сам запропонувати дружині посидіти з сином, поки вона буде гостювати у батьків, адже вона їх два роки не бачила.

Дочекавшись вечора втомлений татко взявся вкладати спати Діму. І тут не все так просто: «цю казку мені мама вже читала», «цю казку я не хочу, хочу мультики подивитися», «хочу пити», «не та іграшка, я завжди сплю з тим ведмедиком». Приблизно година пройшла, але Дмитро, нарешті, заснув. Зі спокійною душею той відправився теж спати ні про що не підозрюючи.

На другий день Назара чекав не малий сюрприз від синочка. Почувши гуркіт на кухні, чоловік побіг на звук. Він побачив таку картину: Діма сидить на підлозі, поруч з ним лежала сковорідка, навколо розсипане борошно та цукор, побиті яйця. На питання «навіщо ти це зробив?» хлопчик хмикаючи відповів:
– Я просто хотів зробити мамині млинці, але не виходить.
– Ну не плач, давай спочатку змиємо борошно, а потім я приготую млинці, добре? – Назар взяв сина на руки та поніс у ванну.
– Ні, я хочу маминих млинців, а не татових, — продовжуючи плакати, сказав Дімка.
– Мамині млинці, будуть мамині.

Відмивши борошно з сина, Назар вирішив знову зателефонувати Ользі:
– Доброго ранку, люба. Слухай, тут Дмитрик хоче твоїх млинців, ти записувала рецепт?
– Ні, але я можу зараз тобі надіслати цей рецепт повідомленням. Тільки дивись нічого не переплутай.
– Не турбуйся, я впораюся. Вчора готував пельмені, навіть не переварив їх, — почав хвалитися чоловік.
– Гаразд, вірю, — засміялася Оля.

Слідуючи рецепту, у нього навіть вийшло приготувати смачні млинці. Назар був дуже собою задоволений. «Може продовжити готувати? Моїй дружині буде набагато легше», – подумав той.
– Татку! Це дуже смачно. Мамині млинці! – затанцювавши на місці, вигукнула дитина.
– Їж на здоров’я. Але одними млинцями ми не наїмося, може суп який-небудь приготувати? – задумався Назар.

Поки син насолоджувався ласощами та спокійно грав, тато шукав в інтернеті легкий рецепт супчику, щоб і дитині сподобалося. Знайшовши потрібний, Назар почав готувати. І в цей раз все вийшло, нічого не переварене, кухня ціла.
– Ну я сьогодні в ударі! Все, вирішено, буду допомагати дружині готувати.

День підійшов до кінця, настав час знову сина вкладати спати. Нарешті у Назара вийшло допомогти Дімі почистити зуби без жодних укусів і навіть вкласти спати: потрібна іграшка, нова казка, яка на стільки сподобалася хлопчикові, що той просив прочитати її ще раз.
Видихнувши, Назар пішов спати, з нетерпінням чекаючи приїзду дружини.

Третій день минув спокійно. Дмитрику дуже захотілося піти погуляти. Одягнувшись, хлопчик радісно взяв з собою улюблену машинку і першим побіг до дверей.
– Пообіцяй мені, що далеко від мене відходити не будеш, добре? – Назар взяв сина за руку.
– Добре, тато. Я хочу до пісочниці.

Нагулявшись вдосталь, тато з сином вже збиралися йти додому, як раптом чоловік почув знайомий голос:
– Назар! Діма! Привіт!
Матуся повернулася! – дитина миттю підбігла до Ольги й міцно обійняла.
– Моє сонечко, як же я скучила, — жінка взяла сина на руки та підійшла до Назара.
– Я такий радий, що ти приїхала. Ми теж дуже нудьгували без тебе, але зайнятися було чим, так, синку?
– Так, мені тато млинці робив і суп.
– Правда? – здивувалася Оля.
– Так, тепер я буду тобі завжди допомагати з приготуванням їжі, — підтвердив слова сина Назар.

Тепер Ользі буде набагато легше в домашніх справах. Чоловік зрозумів як це бути жінкою, ще й на додачу одному сидіти з дитиною.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Відповідальний татко