Я студентка 4 курсу університету. Живу з батьками, вони цілком забезпечують всі мої витрати, мені пощастило отримувати лише невелику стипендію. Цього року я вирішила, що хочу зробити їм подарунок на Різдво, а оскільки вже на початку грудня у мене почалися канікули, розіславши резюме, мені запропонували роботу в одному з місцевих ресторанів, – офіціанткою. Зрозуміло, що я погодилася, заробітна плата там висока та й графік виявився слушним. Чесно кажучи, у моїй голові ресторанна справа виглядала більш вишукано.
Коли я тільки влаштувалася працювати і вперше побачила таргана на кухні, то мало не посивіла, жахливо їх боялася тоді. А знаєте, що ще весело? Кухар, побачивши мою реакцію, просто посміявся і мовчки його прихлюпнула рукою. Рукою! Без рукавичок! Після того продовжила готувати страви для відвідувачів. Я розумію, що на кухні працюють живі люди, і не все так стерильно, як у лікарняній палаті. Буває, що випадково волосся впаде в блюдо. От лише, дуже неприємно вибачатися перед гостем, якому це потрапило на стіл.
Найбільше мене вразило те, що якщо страва впала на кухні, її переробляти ніхто не буде. По-перше, при повній посадці елементарно немає часу готувати заміну. А по-друге, у нашому ресторані такі помилки вираховують із заробітної плати кухаря, або офіціанта, який ніс тарілку гостю. Думаєте хтось хоче платити зі своєї кишені? Правильно, – ніхто. Тому дуже часто бували випадки, коли їжу кидали, але акуратно складали назад і виносили гостям. Мені було так соромно в такі моменти! До слова, моєї прямої провини ні разу не було.
У тому закладі я попрацювала рівно два місяці, допоки не закінчилися канікули. Змогла заробити трохи грошей та придбати бажані подарунки батькам. От лише, не знаю чи зможу після того спокійно харчуватися у громадських закладах.
