Дід моєї знайомої вже віддавна працює водієм. Давніше він закінчив вищий навчальний заклад. За фахом історик.
Та, на жаль ніякої роботи знайти не міг. Тому возив депутатів районної ради. Він був уже дуже хорошим, досвідченим водієм. Тому, усі хотіли їздити у відрядження саме з ним. Одного разу трапилась така історія, якою дід і досі пишається. Усе-таки, йому вдалось проявити свої здібності.
Повідомили йому якось збиратись у столицю. Багато справ там було у шефа. Окрім того, буде ще один пасажир. Дід і зібрався швидко, машину помив, підготував. Зранку, як і домовились, чекав своїх пасажирів. Вони не спізнились.
Після кількох годин дороги він дізнався, що другий його пасажир – історик за фахом. Зараз пише важливу книгу, яку потрібно скоро дати в друк. Проте, про історію одного з населених пунктів не може знайти жодної корисної інформації. І як виявилось цей дід дуже добре знався на такіих даних. Колись він досліджував саме те село. Тож розповів чоловікові дуже багато корисних фактів. Окрім того, вказав деякі джерела, де можна знайти ще більше.
Історик тоді порадив водієві залишати свою нудну роботу і працювати за фахом, бо у нього феноменальна пам’ять і чудовий багаж знань, що може бути корисним для людей. Та чоловік звісно ж сказав, що вже полюбив свою роботу. І зовсім не хоче кидати її.
На останок історик запитав ім’я та прізвище діда. Хоча було незрозуміло навіщо.
А потім виявилось, що у книзі стояв підпис, що одним зі співавторів є водій, що так вчасно допоміг. Цю книгу дідові прислав історик з подячним листом. І вона й досі стоїть в домі на почесному місці.
