Теперішня сім’я Андрія була досить великою. Та він все свідоме життя лише й мріяв про таку. Сам виходець з дитячого будинку, багато працював над собою, щоб чогось добитися в цьому житті. Закінчив спершу курси автомеханіка. Потім почав працювати по різних майстернях, пробував себе та відкрив завжди щось нове. Роботодавці любили та поважали Андрія за його слухняність, готовність завжди вчитися, справедливість та тихий характер. Хлопець ніколи нікого не підводив, цьому ін. був навчений ще з дитинства самим життям. А воно – найкращий вчитель, бо на власних помилках, на своїй шкурі відчуваєш все. Андрій завжди дотримувався девізу, щоб ставитися до людей так, як би ти хотів, щоб вони відносилися до тебе. Тому старався нікого не ображати, а тих, хто завдає йому шкоди, оминати десятими дорогами.
Невдовзі Андрій познайомився з одним чоловіком середнього віку Костею. Той теж полюбляв копирсатися в авто та мав свій невеличкий гараж. Проте обслуговував виключно машини знайомих, друзів та родичів. Великих заощаджень ні Андрій, ні Костя не мали, зате була сильна жага щось змінити у житті. Тому взялися якнайшвидше продумувати бізнес-план. Багато працювали, брали нові замовлення, щоб заробити кошти. Потім на вторговані гроші придбали багато інструменту, та не будь-якого, а дорогого та якісного. А ще пізніше взяли в оренду великий сучасний гараж. Поступово відкривали все нові та нові точки. Дійшло до того, що роботи стало настільки багато, що Андрій з Костею мусили наймати працівників.
У той час, коли Андрій лише підіймався впевнено східцями кар’єри, познайомився з хорошою молодою дівчиною Надею. Вона працювала касиром в супермаркеті. Тому хлопець часто забігав туди, щоб купити запашну каву та свіжу випічку. Слово за слово, вони з Надею все частіше бесідували. А потім якось Андрій запропонував зустрітися у парку. Надя охоче погодилася. Вона розповіла йому, що живе сама. З рідних в неї лише бабуся. Квартира в них маленька, проте потребує чоловічої допомоги. Андрій швидко зрозумів натяк та наступного дня в робочій формі та з інструментом вже стояв під дверима помешкання Надії. Хлопець відремонтував все те, що роками стояло несправним та навіть купив нові сифони до умивальника. Бабуся не могла натішитися. Вечеряли утрьох: Андрій, Надія та старенька.
Молода пара буквально насолоджувалася проведеним часом один з одним. Андрій мчав на кожне побачення, як востаннє. Навіть Костя помітив переміни у своєму другові, бо неодноразово скидав авто на робочих, а сам біг до коханої. Та він все розумів, бо й сам таким був ще декілька років тому. Це тепер в Кості вже стабільно в родині: дружина та дітлахи.
Андрій довго роздумував та таки твердо вирішив, що хоче пов’язати своє життя з Надією. Вона саме була на роботі, як у дверях супермаркету появився Андрій з величезним букетом бордових троянд. Надя лише ахнула, далі все було, як уві сні. Звичайно, вона не могла не погодитися на пропозицію коханого. Без нього вже не вміла жити. Коли постало запитання про житло, Надя попросила, щоб на початках вони пожили в неї, разом з бабусею, бо та потребує нагляду. Андрій не відмовився, йому було байдуже, лише б з коханою жінкою. Весілля не грали, проте зробили дуже веселу вечірку, на яку запросили лише найближчих. А їх було вже й не так багато: з боку Андрія – Костя з сім’єю, а з боку Надійки – бабуся та декілька подруг.
Жили дуже мирно, душа в душу. У них через рік відразу народилася двійня. Це було подвійне щастя для молодят. Надійка крутилася, як лише могла. На ній було практично все: прибирання, готування їжі, малеча та ще й старенька бабуся. Андрій з розумінням ставився до всього. Він ніколи не лаяв дружину, якщо вона щось не встигала, навпаки ставав після роботи та допомагав їй. Якось Андрій у соціальній мережі натрапив на оголошення, де батьки відм0вилися від рідного сина. Чомусь тоді так це зачепило чоловіка, що постійно ходив та думав лише про ту крихітку. Надя помітила, що Андрія щось турбує. Спершу не розпитувала, а потім вже й лихе почала думати, можливо, появилася інша жінка.
Одного вечора Андрій першим покликав Надійку та почав бесіду:
– Кохана, як ти ставишся до усиновлення? Знаю, це, як сніг на голову, запитання. Просто я натрапив на одну статтю, – Андрій тицьнув телефон просто перед обличчям Надії.
Вона швиденько пробіглася очима, присіла на крісло та відповіла:
– Ти хочеш всиновити цього хлопчика? Якщо ти відчуваєш серцем, що потрібно, тоді я не проти.
Здавалося, що очі Андрія прямо засіяли від щастя так, як тоді, коли вперше взяв на руки рідних донечок. Надія розуміла свідомо, що чоловік сам виріс в спеціальному закладі, тому з таким трепетом відноситься до п0кинутих дітлахів. Вона ще тоді не знала, як даватиме собі раду з трьома, проте підтримувала Андрія в усьому.
Минали роки. Андрій та Надія ніколи не робили різниці між доньками та сином. Чоловік добився неабияких успіхів у своїй власній справі. Тепер вони з Костянтином були лише власниками великої мережі авто майстерень. Штат працівників був доволі великий. Надія та діти ніколи ні в чому не мли потреби. Та найголовніше – в любові та турботі коханого батька.
Квартиру бабусі вони не продали, залишили на згадку дітям, а ті вже потім вирішать її долю. Андрій збудував великий будинок. Надійці та собі придбав хороші авто з салону. На навчання дітей теж ніколи не скупився, бо знав, як добре отримати престижну професію. Дочки вийшли заміж, син – женився. Найбільше Андрій полюбляв ті свята та вихідні, коли всі збиралися в його домі за великим столом у вітальні біля каміна. Саме такою він колись в уяві намалював собі родину.
Андрій з Надією прожили щасливе та довге життя. Коли їх не стало, ніхто з дітей навіть не смів підіймати першим тему про спадщину. Та все ж нотаріус Андрія змусив їх повернутися до цього питання. Сестри-двійнята добре знали, що брат не кревно рідний, зате по духу був свій:
– Нехай все буде порівну. А четвертину хотілося б пожертвувати на дитячі будинки. Думаємо, це буде правильним рішенням.
Усі троє, як за дзвінком, ствердно кивнули головами та посміхнулися.
