Згадую собі, як моя вчителька завжди казала: «Робіть добро. Робіть безкорисливо, не чекаючи за нього подяки та воно неодмінно до вас повернеться». Ці слова я собі одразу згадала після однієї ситуації, що відбулася зі мною нещодавно.
Я зараз навчаюся на третьому курсі університету, отримую стипендію, влітку підробляла у магазині продавчинею. Майже усі свої гроші відкладаю на новий ноутбук, він мені потрібен для навчання, та й працювати можна дистанційно, але знову ж таки потрібна хороша техніка. Мій старий уже відслужив свій вік, йому майже десять років і вже погано працює. Тому весь мій заробіток був спрямований на покупку нового, сучасного ноута.
Ось нарешті настав той день, коли була наскладана потрібна сума грошей, а це близько двадцяти тисяч гривень, хоча я мріяла про ще дорожчий, але тверезо розуміла, що ще рік накопичувати на нього просто втрата часу.
Дорогою до магазину я побачила прикру ситуацію, як водій їдучи на великій швидкості збив собаку, навіть не зупинився, а просто помчав далі. Довго не роздумуючи підбігла до чотирилапого, він лежав на холодному асфальті непорушно, лише дивився на мене великими переляканими очима, наче благав про допомогу. Я взяла його на руки та понесла у ветеринарну клініку, яка знаходила на сусідній вулиці. Лікарі оглянули сказали, що врятувати його можна, але потрібні хірургічне втручання і ліки – приблизна вартість сім-вісім тисяч. Я намагалась пояснити, що собака не мій і йому потрібно допомогти, але лікар лише стиснув плечима. Тоді згадала, що гроші я маю на комп’ютер і вирішила оплатити операцію, бо собаки жаль стало, а моя покупка зачекає.
Коли здійснювала оплату розговорилася з адміністраторкою розповіла всю історію на що були ці кошти, вона мені поспівчувала, навіть знижку зробила п’ять відсотків. Я залишила свій номер, щоб у разі чого мені телефонували.
Ввечері того ж дня мені зателефонували та попросили терміново приїхати у клініку, нічого не хотіли пояснювати. Я зібралася і поспішила туди. У клініці мене чекала величезна несподіванка. Власники врятованого собаки, дізнались мою історію і на знак вдячності придбали мені ноутбук і не дешевий, а той про який я мріяла.
Й справді творити добро приємно, а коли воно до нас повертається – ще приємніше!!!
