Всі роки, що я провела за кордоном виявились даремними. А гроші, що я пересилала чоловік вдало витрачав на кoхaнку.

Коли я їхала за кордон працювати, мріяла, що коли зароблю вдосталь грошей, повернусь і нарешті ми з сім’єю заживемо як люди.

У нас з чоловіком на той час руйнувались стосунки через фінанси – грошей катастрофічно не вистарчало, а у нас росло двоє синів, та й дім потребував ремонту. Я розглядала різні варіанти, працювала на двох роботах, все для того, щоб хоч якось виправити ситуацію. Мій чоловік Петро також робив все, що міг, він працював на заводі й вже третій рік чекав підвищення.

Якось наші друзі розповідали як відправились за кордон та змогли там заробити на покупку будинку всього лиш за 4 роки. Я надихнулась цією розповіддю, та стала переконувати Петра, що це буде чудовим розв’язанням нашої проблеми. Але він чомусь був категорично проти їхати за кордон, все схиляв до того, що у нього тут робота стабільна, ось скоро підвищення буде, та й так він точно отримуватиме пенсію, а вічно по заробітках їздити це не вихід.

Тоді я вирішила все за нас двох й поїхала сама. Мені пощастило попасти на роботу ще з двома знайомими, тому морально легше було привикнути до нової обстановки. Чоловік залишився сам з синами на господарстві, а я пообіцяла, що скидуватиму їм щомісяця гроші. Ми часто зідзвонювалися, я планувала, що кожного року приїжджатиму, але на жаль постійно не виходило. Я працювала прибиральницею, але там, на відміну від нашої країни, платять за цю роботу хороші гроші. Своїм рідним я перекидувала більшу частину зароблених грошей, сподівалась, що за цей час Петро затіє ремонт, та можливо, щось відкладе на майбутнє синам.

Коли телефонувала, він розповідав, що все у них в порядку, ремонт йде повним ходом. Я була щаслива, адже була певна, що мені не брешуть. Планувала, в найближчому часі повернутись додому й більше нікуди не їхати. Яка хороша робота не була, та скільки б не платили, але так далеко від сім’ї знаходитись вкрай важко. Мені було боляче лише по фотографіях бачити як ростуть сини, хотіла нарешті обняти їх та поцілувати.

Так одного разу вирішила, що досить з мене цього закордонного “щастя” й купила квитки додому. Нікому нічого не розповіла, думала, зроблю сюрприз. Але ніяк не сподівалась, що сюрприз чекав мене.

Тоді, я з трепетом в душі чимдуж линула додому. Вже ось була на порозі, зайшла в дім, а там нікого. Ну, подумала, напевне Петро на роботі, а діти в школі. Та мене найбільше здивувало те, що дім був в такому ж стані, як тоді, коли я їхала. Чоловік же розповідав, що зробив ремонт – я вже нічого не розуміла. Вирішила просто чекати коли всі прийдуть додому, питань було більше ніж відповідей.

Чекати довелось не довго – незабаром почула, як хтось відкриває двері. Це був Петро, але не сам, з ним зайшла ще якась жінка. Побачивши мене чоловік почав дивно метушитися і швиденько спровадив цю жінку. Ми сіли на кухні й за чаєм стали спілкуватися. До слова, Петро навіть не обняв мене, не поцілував – хіба так зустрічають кохану дружину яка стільки років була за кордоном?

Я вже не знала чого чекати від цієї розмови. Та Петро вирішив сам все мені розповісти, без будь-якого допиту. Зізнався, що гроші які я пересилала він потратив, а вже понад рік у нього роман з іншою жінкою. Я ніби попала не до себе додому, ілюзія, якою мене годували стільки років за пів години розвалилась в хлам. Одразу запиталась де наші діти, як виявилось вони живуть у бабусі з дідусем, а в нашому домі жили Петро зі своєю пасією.

Я була розгублена, отримала стільки інформації, що голова просто розколювалась. Злість переповнювала мене, тому вирішила вигнати чоловіка з дому. Ніколи не зможу пробачити зраднику. Через нього, всі роки які я провела важко працюючи виявились даремними. Ця нікчема навіть копійки не відклав на майбутнє синам.

Але я вирішила, більше не покину так надовго своїх синів нізащо на світі. Та виникла проблема – моїх відкладених грошей не вистарчило б надовго, а роботи нормальної у нас в місті немає. Зараз я розглядаю варіант разом з синами поїхати за кордон. Як на мене, це не погана ідея, там і навчання якісніше, та й перспектив набагато більше. Сподіваюсь, їм сподобається така моя пропозиція і ми, як я колись і планувала більше не будемо потребувати в грошах.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Всі роки, що я провела за кордоном виявились даремними. А гроші, що я пересилала чоловік вдало витрачав на кoхaнку.