Чому я повинна терпіти чужу жінку в себе у квартирі в той час, як її донька живе приспівуючи та згадує про матір, коли їй щось треба. Розумію, що це матір мого чоловіка, але ж в неї двоє дітей, а отже обов’язки мають бути порівну. Я ж не наймалась глядіти когось. Вже сил моїх не вистачає.
– Намагалась поговорити з Михайлом, але він поводиться так, ніби все добре. Вислухає мене, а потім мовчки йде геть. Чому я повинна глядіти його батьків, годувати їх, прибирати за ними та у своїй хаті відчувати себе зайвою.Хіба для того створювала сім’ю і купувала окрему квартиру, щоб потім жити з батьками. Ще й з чужими, які ні копійочки не вклали в мій дім, – обурювалась моя подруга Ілона.
Його батьки як приїхали до нас півроку тому, бо вдома в селі розпочали ремонт, так і живуть і не думають з’їжджати. Ремонт затягнувся, бо не вистачає на все грошей. Але це не означає, що я маю терпіти незручності. Пожили трохи в нас, то хай вже йдуть до доньки. А то свою Олену вони шкодують, бо там малі діти, а в мене що? Хіба я не маю дітей? – злісно говорила вона.
– А що твій Міша про це каже?
– Що каже? Та нічого. Каже, що Олена не має змоги, бо в них дві кімнати, а в нас три. Але хіба мене це має цікавити? Вона не має змоги ні допомогти просто продуктами, а я маю їх годувати. Свекруха допомагає грошима ж не мені, а донці. Тобто я купую продукти, оплачую комуналку, а вони живуть на всьому готовому і ще й гроші віддають геть. Хоч би собі на старість тримали.
Ілона була дуже зла та ледь стримувалась. Мені стало справді шкода подругу. Не подумайте, вона не є поганою людиною – завжди допоможе у біді, але її свекри справді стають нахабними. Спочатку вона не була проти, щоб вони пожили у неї, але мова йшла про декілька тижнів. То не дивно, що вона обурена.
До того ж її свекруха не надто спокійна жінка- часто сперечається, намагається керувати в домі, критикує Ілону через їжу, порядок. І завжди розповідає, що її донька краще готує – при тому жити до доньки не йде, бо як вона буде заважати Оленці. До доньки у неї особлива любов – то найкраща дитина, якій можна і зірку з неба, і все, що вона забажає. Так було завжди. Михайла любили, але вважали, що він може потерпіти. Так і тут. Олені не хочуть створювати незручності, а сину можна. Та й допомоги від свекрухи не дуже дочекаєшся – з дітьми залишається рідко, посилаючись на брак часу чи погане самопочуття. Зате, коли Олена просить – Марія Павлівна, мати Михайла, біжить не замислюючись.
Свекруха часто незадоволена тим, що готує Ілона – котлети пересмажені, м’ясо не свіже, хліб глевкий, борщ пісний, ковбаса несмачна. Але при цьому не купить додому навіть хліба – живе на всьому готовому. Воно б нічого, якби вона не мала грошей, але ж частину своєї зарплати вона спокійно віддає Олені – їй потрібніше. А от те, що Міша годує її – то не її проблема.
Через це у родині часто стаються сварки. Ілона спочатку мовчала, але її терпець увірвався. Причиною стало те, що Марія Павлівна вирішила, що вона може поводитись у квартирі, як справжня господиня – замінити штори, перекладати речі, викидати килим, який їй не подобається і купувати безліч речей додому, про які ні Ілона, ні Михайло не просив її. Вона просто робила те, що хоче.
Це тривало до того моменту, поки скандал не набув таких масштабів, що свекруха сама вирішила виїхати. Тільки поїхала вона на орендовану квартиру, а не до доньки – щоб не заважати Оленці.
