Нещодавно, мій чоловік Петро відзначав свій ювілей, йому виповнилось 30 років. Я довго готувалась до цієї події, вирішила, що зроблю йому вечірку сюрприз. Планувала, який він буде щасливий, коли прийде додому, а тут на нього чекатимуть друзі та колеги. Ретельно продумувала меню, хотіла здивувати коханого і гостей.
Так, я зателефонувала ще родичам Петра, повідомила їх про все і також запросила на свято. Попросила лише тримати це в секреті й не розповідати синові. Але тоді я забула, який важкий характер у свекрухи і як вона любить робити все мені на зло. Таким чином, вже на наступний день Петро був повністю інформований про майбутнє святкування.
Звісно, я була дуже засмучена від цього, адже не один місяць планувала все і хотіла насправді здивувати чоловіка. Та він мене підбадьорив, сказав, не зважаючи на те, що сюрприз провалився, але він безмежно вдячний мені за таку ініціативу. Я постаралась відпустити цю ситуацію і, принаймні, здивувати гарним святковим столом.
Ніщо не передбачало біди, до дня народження залишався 1 день, і ввечері мені зателефонувала свекруха. Вона все жалілась, що ніби то захворіла і сказала, щоб ми завтра до неї прийшли. Я була в шоці, вона явно не забула про святкування і для чого таке казати, якщо знала, що до нас прийде багато гостей. Як, ми повинні всіх покинути і йти до неї? Я, звісно, відмовилась, пояснила чому і пообіцяла, що ми прийдемо коли випаде можливість, але точно не завтра.
Тоді вона не зупинилась, так само телефонувала Петру і наполягала на своєму. Благо, чоловік у мене розумний і також відмовився. Мовляв, не може підставити мене і гостей. Я була щиро рада, що коханий не пішов на поводу у матері, навіть не уявляю, як було б, якщо він погодився.
Я всю ніч не спала, все готувала і доводила до ладу. З самого ранку принесла чоловікові гарний торт зі свічками та подарувала спільну поїздку в Карпати, про яку ми вже давно мріяли. Настрій у нас був на висоті й з нетерпінням чекали гостей. Тільки до останнього не знали, чи з’являться свекри.
Але, мабуть, свекруха образилась на нас, так і не прийшла, навіть не подзвонила привітати. Я звісно все розумію, але це ж їхній син, могли б і вшанувати його своєю присутністю.
Хоча і без них святкування було на рівні, всі залишились дуже задоволені, особливо коханий. Це мене найбільше тішило, а те, що там хтось на щось образився це їхні проблеми.
