Починалось все прекрасно – ми познайомились з Аліною в університеті, вона навчалась на першому курсі, а я, як п’ятикурсник організовував їм день студента. Мила, скромна дівчина – одразу впала мені в око. Ще не раз перетинались у гуртожитку та на вечірках. Так на одній з них, я почав залицятись до Аліни, вона ж відповідала мені взаємністю. Дарував їй подарунки, влаштовував романтичні побачення, робив усе можливе, щоб ми гарно проводили час разом. Так ми почали зустрічатись і все було ніби то добре.
Я закінчував університет і вже знайшов собі роботу за спеціальністю. Мене це не могло не тішити, адже знав, що більшість студентів не йдуть по професії, а моя ж була досить перспективною і високооплачуваною. Якщо старатись і розвиватись, можна багато чого досягнути, якраз цього я й прагнув.
Поки Аліна ще навчалась, я орендував квартиру поруч з гуртожитком, щоб зручніше було з нею зустрічатись. Ми часто мріяли про спільне майбутнє, про наше весілля і діток. Планували, що коли кохана закінчить університет, ми одружимося і будемо жити як справжня сім’я. Тоді я ще не знав, що у неї є свої плани.
Чесно кажучи, я ніколи не був категоричний в тому, щоб дружина працювала. Був впевнений, що перш за все, повинен сам повністю закривати потреби своєї сім’ї та забезпечувати усіх.
Так, через 4 роки, коли кохана отримала диплом ми почали жити разом. Щоправда, не в тій квартирі, яку я орендував, а в іншій, яку запропонувала Аліна. Та в принципі, я не сперечався, дійсно, нова квартира була краща й більша. Оренда коштувала дорожче, але зі своєю зарплатою я міг нам це дозволити.
Роботу чи якісь захоплення Аліна навіть не шукала, насолоджувалась життям і жила на всьому готовому. Мало не щодня проводила час з подругами й ходила по кафе. Так, удома був порядок, але це швидше тому, що там практично цілий день нікого не було і їжу кохана сама не готувала, ми все замовляли з ресторану.
Не зважаючи на наші спільні плани й те, що вже жили разом, заміж за мене кохана не поспішала. Все відкладала цю розмову і будь-якими методами відлинювала від конкретної відповіді. Але я вже і так вважав нас сім’єю, тому не звертав на це увагу.
Чомусь через якийсь час у нас почали виникати сварки на фінансові теми. Аліні здавалось, ніби я замало заробляю. Але ж, потрібно ще оплачувати оренду, комуналку, їжу, яку ми постійно замовляємо, наш відпочинок, та й вона сама ще бере гроші на свої різні потреби. Мені здавалось, що у неї є ще якісь свої кошти, адже вона жила на широку ногу. Та я коханій нічого не говорив, мовчки все вислуховував і терпів.
Та і я не залізний, мені як нормальному чоловікові хотілось після роботи прийти, поїсти домашньої їжі, яку з любов’ю приготувала кохана жінка і просто говорити по душах. Але цього я ніколи не почував, Аліна була не такою сімейною як я уявляв.
Якось ненароком я почув її розмову з подругою, точно не пам’ятаю, але там йшлось про гроші з оренди. Так я зрозумів, що насправді ця квартира належить Аліні! А декілька років вона мене дурила, що це її знайомі через рієлтора знайшли. Сказати, що я був в шоці – це нічого не сказати. Для чого така брехня? Я ж ніколи не таїв від неї грошей, невже їй так мало було?
А що, якщо це не єдина брехня, чи взагалі, аж страшно було подумати, що ще може бути. Вирішив не тягнути й поговорити з дівчиною, сподівався, що вона мені все зможе пояснити та це непорозуміння виясниться.
Та Аліна не стала виправдовуватись, призналась, що це дійсно її квартира і вона навмисно нічого мені про це не казала. Пояснила, що так вона мала власні гроші й могла ними розпоряджатись на свій розгляд. Але ж я ніколи її в цьому не обмежував, тому це не причина так мені брехати. Весь цей час вона жила за мій рахунок і я ні слова не сказав. Тоді я відчув наскільки підла людина біля мене, це ж треба, бути такою егоїсткою.
Вирішив, що це було останньою краплею – з такою людиною у нас не може бути нічого спільного, тим більше сім’ї.
