Я отримала доволі серйозну освіту. Мені завжди хотілося працювати державним службовцем (не питайте чому так). Ще зі школи мене приваблювали люди, які займаються тим, що завжди буде потрібно. Вони виглядали незамінними, розумними і важливими суспільству. Тому я вступила на відповідну спеціальність в університеті. Лише через декілька років мені стало зрозумілим, що я могла обрати набагато кращу освіту, яка дала б мені більше перспектив та можливостей.
Так от, основною помилкою було те, що у школі здавалося, нібито на таких роботах заробляють чималі кошти (ну а як по-іншому?). Ні з ким із рідних я не обговорювала цю тему, не ділилася своїми думками, тому мене ніхто не повідомив про реальність (а раптом батьки вважали, що я буду не просто працівником, який займається документам, а депутатом?).
Так от, після отримання диплому, завдяки моїй кафедрі, я потрапила до Департаменту статистики. Мене взяли без співбесіди та попередніх домовленостей, адже викладачі подали рекомендації (все-таки червоний диплом зіграв мені на руку). Ну ось я відпрацювала плідний місяць, час заробітної плати. На картку прийшло ледь більше 5 тисяч гривень. Як думаєте, мені вдасться передати весь свій шок?
Виявляється на таких посадах у всіх мінімальні прибутки. Чому я раніше про це не дізнавалася? Як взагалі можна жити на такі кошти? Буду вступати на другу освіту…
