Їздила вчора з молодшим сином на прийом до педіатра. Богданчику моєму ще 7 місяців, тож нам з ним необхідно кожного місяця їздити до лікаря на огляд.
Чесно скажу, що я не в захваті від наших державних лікарень, але діватися нікуди. Зі старшим ходила до цієї міської лікарні в нашому районі, й з молодшим також. Навіть лікар з медсестрою залишились ті самі.
Ці походи не даються мені легко, й мами зрозуміють чому. Чоловік мій весь час працює, тож допомогти нам змоги не має. Старший син в цей час був у садочку, й ми з Богданом пішки, з колясочкою, пройшли десь кілометра три в одну сторону. Погода була чудова – сонячна, тепла, то можна було й прогулятися.
Коли прийшли в лікарню, то почалося: роздягни дитину, піднімися з нею сама на четвертий поверх, до немає ліфта, а потім ще й чергу треба вистояти. Так ми з синочком до обіду й просиділи.
На прийомі у лікаря, що сам лікар, що медсестра – були небагатослівні: послухали, зважили, поміряли дитину і все, можна йти додому. Медсестра наша, Катерина, була дуже правильна й сувора така жіночка, сказала мені на останок, щоб я правильно підбирала сину раціон, бо у нього на щічках червоні плями. На цьому й все.
Богданчику ж моєму все ці маніпуляції зовсім таки не сподобалися, й він почав дуже плакати. Тож ми швиденько одягнулися, взяли свою коляску й пішли.
Коли прийшли додому, то помітили, що загубили пустушку синочка. А вона у нього улюблена була, без неї він не хотів навіть спати. Я вже все перешукала вдома, й не знайшла. Тож дуже засмутилася й думала вже йти купувати нову, але тут пролунав телефонний дзвінок.
Дзвонила наша медична сестра з поліклініки. Мені вже здалося, що вона хоче знову висловитися мені щодо неправильно підібраного мною харчування для сина. Але, на моє здивування, все було не так.
Катерина сказала, що стоїть біля нашої квартири, бо хоче віддати нашу пустушку. Виявляється, що вона спеціально нам її привезла, бо знає, як це, коли плаче дитина й нікому допомогти.
Мені це так не звично було й водночас приємно. Я дуже рада, що у нас в лікарнях працюють такі добродушні люди, які готові просто так, без всякої вигоди, допомогти тобі.
