Мені було 35 коли я познайомився з 38-річною Іриною. Ми працювали на одній фірмі та часто перетинались на роботі. Звісно, для більшості це дивно, що люди в такому віці ще навіть одружені не були, але я інших поглядів. Тому, якщо хтось спершу хоче зробити кар’єру, а тоді вже створювати сім’ю – повністю підтримаю.
Так і сталось, що у свої 35 у мене не було ні дружини, ні дітей. З Іриною у нас все складалось чудово, тому після пів року зустрічань я задумався над одруженням. Та спершу потрібно було познайомитись з батьками коханої.
Про них я практично нічого не знав, лиш те, що вони на пенсії й Іра живе з ними. Кохана не поспішала мене з ними знайомити, хоч з моїми батьками вона вже зналась, ми до них не раз у гості приходили. Я не розумів чому так і сам напросився на цю зустріч.
Звісно, переживав і хотів сподобатись майбутнім тестям, тому захопив з собою букет та тортик. Зустріч відбулася у них вдома й обстановка була досить напружена. Мама коханої все випитувала в мене і неоднозначно на все реагувала. Я не розумів, чи сподобався їм чи ні. Здавалось, ніби знаходжусь на допиті й за кожну неправильну відповідь – розстріл.
Благо, через 2 години все завершилось і я пішов додому. До речі, у мене є власна квартира й живу там сам. Часто Іра залишалась в мене і я вже уявляв як ми живемо вдвох, як сім’я.
На наступний день після знайомства з батьками, кохана була якась відсторонена і задумлива. Коли хотів дізнатись причину цього, відповіді не отримував. Згодом мені все ж вдалось її розговорити й те, що почув, просто шокувало.
Виявляється, я не сподобався матері коханої. Бач, не підходжу їм у ролі зятя. Спершу не розумів, чому, адже я не такий вже поганий. А потім задався питанням, чому це так важливо Ірині. Невже вона так залежить від думки батьків, ми ж дорослі люди й повинні самі приймати такі рішення.
Всупереч цій ситуації, наші стосунки продовжились. Та були моменти які, відверто кажучи, дуже дратували. Ось, наприклад сидимо ми в мене вдома, дивимось фільм, аж тут раптом телефонує Ірини мама. Я не чув самої розмови, але після неї кохана починає збиратись і йде додому. Мені здається, що батьки навмисно придумували різні причини, лиш би ми поменше знаходились поруч.
І така історія була не один раз. Тоді добре над цим задумався – чи варто продовжувати розвивати такі стосунки. Як би я не старався – все одно не зможу догодити таким батькам. Та й Іра не могла сильно їм противитись, завжди йшла на поводу і слухалась їх.
Це рішення далось мені важко, адже я дуже кохав Іру і вже не уявляв без неї свого життя. Та все ж вирішив, що так продовжуватись не може.
Тому ось так, вже був готовий робити пропозицію коханій і створювати з нею сім’ю. І тільки через таких токсичних батьків з їхньою гіперопікою до доньки все пішло шкереберть.
