Я працюю в школі понад 5 років. Після закінчення педагогічного університету, мене одразу прийняли до однієї з місцевих шкіл. Протягом усього часу я все більше і більше дивуюся новому поколінню. Здебільшого діти викликають у мене позитивні емоції, однак буває й навпаки.
Нещодавно я прийшла до висновку, що люди почали прирівнювати елементарну ввічливість, етикет до подвигів. Я про те, що далеко не всі навіть можуть висловити звичайне привітання “добрий день”, особливо коли справа стосується персоналу, що обслуговує. Не завжди, але все ж таки із вчителями учні вітаються, але от зовсім не зважають на інших.
Ну хіба це виховано, приходити повз прибиральницю, брати ключі у від гардеробної у вахтерки, купувати їжу у їдальні і навіть словом не обмовитись? Так от, вирішила я провести виховну бесіду зі своїми учнями. Розказала їм правила етикету, а ще те, що будь-яку працю ми повинні поважати, адже саме завдяки їм ми ходимо по чистих коридорах, їмо смачну їжу…
Не знаю, чи уважно мене слухали, але вже наступного дня я побачила, як один із хлопчаків пробігав мимо жінки, що працює технічним персоналом, та голосно привітався. Працівниця аж перевела на нього здивований погляд, настільки не звикла, що на неї звертають увагу.
А як ви вважаєте, чи потрібно вітатися з усіма?