Ніколи не думав, що у свої 30 ще буду жити з батьками. Та так склались обставини, що заробити на власну квартиру я зміг аж в цьому віці. Зате я придбав просторо трикімнатну квартиру у яку планував переїхати з коханою дівчиною. Ну і потім – відгуляти весілля.
Але моя мама вирішила бути добренькою до мого старшого брата. Але проблема в тім, що ця доброта якраз моїм коштом.
Микола одружився ще у 19 років – кохання засліпило очі й він слухати не хотів, щоб хоч трохи почекати. Ні він, ні його дружина не мали власного житла, роботи чи закінченої освіти. На початках, поки вони навчались і не мали роботи, їм допомагали батьки з обох сторін. Але пізніше орендовану квартиру вони оплачували сам. І це було для них проблемою – Микола не міг влаштуватись на хорошу роботу, а Валя майже весь час у декреті. У пари 5 дітей. Тож питання економії фінансів у них стоїть дуже гостро.
Я ж до одруження підійшов більш зважено, братів приклад ще більше це підтвердив, я знайшов хорошу роботу, стабільний заробіток. А паралельно почав відкривати власну справу. І так за 10 років мені вдалось назбирати грошей на власну квартиру і зробити в ній ремонт. Я якраз планував переїхати туди за місяць -два. Поки я жив у батьків у їх двокімнатній квартирі.
І яким було моє здивування, коли повернувшись додому я не знайшов ключі від власної квартири – а вони все стояли у мене у шухляді. Я перешукав усюди – але марно. І тут я запитав маму чи вона не знає, де я їх поставив. Мама, зі спокійним обличчям відповідає:
– Дениску, а їх нема. Я віддала Миколі – вони не мають де жити, бо з орендованої квартири їх попросили з’їхати через борг. Ну от я і пустила їх у твою. Там просторо і їм достатньо місця. Ти ж можеш ще пожити у нас рік -два.
Я був шокований. Тоді не витримав і посварився з мамою. Вона страшенно на мене образилась і не говорила.
Але мені все рівно – я зателефонував Миколі та сказав, щоб за місяць він переїхав до батьків і віддав ключі від моєї оселі.