В багатьох сімей бувають такі випадки, коли рідні не ладнають між собою. В мене так із сестрою. Зараз мені п’ятдесят, сестра старша на шість років. З дитинства ми постійно конфліктували й не могли дійти згоди. Батьки через це були дуже засмучені, вони сподівались, що ми колись помиримось, але їх вже як десять років не має, а з сестрою я ворогую досі. Скільки разів намагалась поговорити з нею…Все дарма!
Дочка порадила мені звернутись до психолога з такою проблемою. Раніше я не довіряла таким людям, вважала їх “шарлатанами”, але дуже сильно помилялась. Сестричку до психолога затягнути не вдалося, тому з цим всім довелося справлятись самотужки. Все перепробувала, що порадила психологиня, і нарешті знайшла вірний шлях — просто почала ігнорувати сестру. Я зрозуміла, що даремно весь цей час витрачала на те, аби помиритись з нею. Вона сама цього не хотіла, а як то кажуть : “Силою не бути милою”. Якщо людина не бажає з вами спілкуватись, то це повністю її право…
Зараз мені набагато спокійніше, ніж раніше. З сестрою не розмовляю вже пів року, та й і нерви зберегла собі, спати почала нормально. Донька рада, що я послухалась порад психолога. Можливо, колись сестра сама захоче поговорити, але на все свій час.
