Я став власником квартири, з якої мене постійно вuганяли

Ми з дружиною нарешті придбали власну квартиру. Просторі трикімнатні апартаменти, ще й розташовані майже у центрі міста! А головний плюс цього це те, що я нарешті зміг побачити це заздрісне обличчя моєї колишньої тещі Людмили Миколаївни. Вона була просто шокована, що я купив її квартиру, за яку вона так боролась. Я вже й навіть не знаю, що краще: мати свою власну квартиру чи зловтішатися від реакції мами моєї першої дружини.

Я познайомився з Оленою на другому курсі університету. Вона була моїм першим коханням та першою дівчиною. Зустрівши її, я відчував такі сильні відчуття, які напевно бувають лише раз. Я закохався, як говорять, «по вуха». Усю стипендію витрачав на квіти для неї, а сам потім харчувався їжею, яку передавала мама.

Олена була із забезпеченої сім‘ї, жила у двох з мамою в трикімнатній просторій квартирі, яка дісталась їм від батька. Я ж був студентом юридичного факультету, сім‘я була звичайна, грошей багато не було. Навіть дивно, що такого хлопця Олена собі обрала. Вона мені запропонувала переїхати до неї, мовляв, навіщо за гуртожиток платити. Коли я погоджувався, ще не знав, що там мене чекає.

Її мама Людмила Миколаївна була дуже власною жінкою, завжди дорікала мені за кожну копійку. Я ж дуже любив її дочку, тому спочатку намагався її мамі в усьому догодити. Навіть підробіток знайшов, щоб на продукти вистачало, бо моя майбутня теща завжди говорила, що я за їх кошт живу. У домі усе лагодив самостійно, помагав у господарстві. Але Людмилі Миколаївні було мало!

У квартирі були завжди жахливі сварки, адже мама Олени завжди наголошувала на тому, щоб позбавитись мене, а дочка навпаки говорила, що ця квартира також її за документами, тому вона має право приводити жити кого захоче. І так було постійно. Теща була готова з‘їсти будь-кого, хто полізе на її територію, за ці квадратні метри зробила б що завгодно!

Але я вже тоді звик до цього всього, тому зробив пропозицію Олені й ми одружились. Прожили разом ми 4 роки, я як раз закінчував університет і шукав якусь офіційну роботу. Грошей як таких поки не більшало, але вистачало, щоб постійно купувати якісь продукти додому. Людмилі Миколаївні все ж було мало, вона щоденно їла мої мізки й це мене дуже дратувало, адже я намагався зробити все, щоб догодити цій жінці.

Мій терпець урвався після чергової сварки, де мене знову обзивали й говорили який я не вдячний, що мене прийняли до себе такі забезпечені люди, а я наживаюсь на них! Зібравши речі, запропонував Олені винаймати квартиру окремо від її мами. Вона була дівчина примхлива, тому в грубій формі мені дала знати, що не хоче нікуди переїжджати. Я був розчарований, але розумів, що у цій сім‘ї мені немає що робити! Тому згодом подав на розлучення, а Олені було все одно!

Через 3 роки я зустрів свою теперішню дружину Тетяну, з якою живемо у шлюбі уже 5 років. Зараз я маю свою юридичну компанію, достаток є, тому ми вирішили купити квартиру, бо хочемо уже дітей. Моя дружина також кар‘єристка, тому часу у нас практично не було. Звернувшись до ріелтора, нам запропонували ту ж квартиру моєї першої дружини Олени. Я був здивований. Нам повідомили, що є два власники, які хочуть розміняти житло. Я порадився із Тетяною і вирішили, що купуємо.

Звичайно показуватись там я не хотів, адже якщо хтось із власників дізнається, що покупець це я, то квартири нам не бачити, тому сказав, щоб дружина моя сама туди йшла. Виявилось, що Олена знайшла собі чоловіка, у якого був сильніший характер і він все ж таки змусив мою колишню тещу розміняти її дорогоцінні квадратні метри. Це було смішно!

Моя Тетяна все добре подивилась та оформила папери на власність. Після угоди Олена та її чоловік одразу ж з‘їхали, а Людмила Миколаївна попросила, ще два тижні, ми й погодились. Через декілька днів Тетяні дзвонить моя колишня теща і просить ще місяць відстрочки, я не витримав й сам поговорив через телефон із цією жінкою. Вона мене не впізнала, але ви б чули як вона плакала б і просила цю відстрочку, я просто тішився. Звісно я сказав, що ми приїдемо як і обіцяли, через два тижні.

І ось настав цей день. Я вже не ховався і пішов разом з дружиною подивитися чи з‘їхали колишні власники. Коли ми прийшли. Нікого ніби не було, але тут як ні в чому не бувало з ванної кімнати виходить Людмила Миколаївна. Побачивши мене, вона розгубилась і не розуміла, що відбувається. Я сказав з усмішкою, що її квартира тепер моя. Бачили б ви її обличчя. Жінка кричала, що розриває контракт, подзвонила дочці, та приїхала і теж не розуміла, що тут відбувається. А я стояв й просто усміхався, невже цей момент реальний? Я був щасливий, що доля сама поставила цю жінку на своє місце і мені вона тепер не буде ніколи заважати.

Як і мало бути Людмила Миколаївна з криками й образами в мою сторону забрала свої речі. Я змінив замки у квартирі, виніс усі меблі, які залишились. Ми вирішили зробити там ще новіший ремонт, а у кімнаті колишньої тещі зробити спальню!

Ця нахабна жінка так сильно хотіла, щоб я не забрав її «золоті» квадратні метри, що не помітила, як я став їх законним власником, а вона зараз незрозуміло у якій дірі сидить і проклинає мене за все.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Я став власником квартири, з якої мене постійно вuганяли