Ми з Андрієм живемо в цивільному шлюбі вже 4 роки й маємо спільну доньку. Чоловік мій дуже багато працює й гарно заробляє. Наша сім’я проживає у великій квартирі й наче всього вистачає, але у мене таке відчуття – наче я живу чужим життям.
Познайомилися ми вже тоді, коли Андрій був директором підприємства по будівництву будинків й він мені розказував, що його батьки живуть в іншому місті, де він виріс та народився.
Розказував також про те, що у нього була вже сім’я, яка через його дружину Аліну розпалася ще задовго до нашого знайомства. Й донька його залишилися проживати з нею.
Мій чоловік з таким сумом в очах виливав мені душу про своє минуле й нещасне життя, й все розказував, що дуже щасливий, що в нього тепер є я, про яку він завжди мріяв.
До своїх свекрів в гості ми якось ніколи й не їздили, вони самі приїжджали до нас, якщо був привід. А так це були рідкісні телефонні дзвінки, й на тому все. Та мені, якщо чесно, це й подобалося, бо ніхто не набридав.
Андрій кожного тижня їздив у відрядження, оскільки його посада вимагала цього. Звичайно, що мені це не подобалося, бо я б хотіла частіше бачити свого чоловіка вдома, але зробити нічого не могла.
І одного вечора все моє життя змінилося. Чисто випадково. Я хотіла вкинути в пральну машину брудні штани Андрія, а з кишені випала фото листівка. На якій була симпатична жінка років 35-ти з дівчинкою, а знизу підпис «Твої найкращі й люблячі дівчатка чекають на тебе на святі родини». Ось так. Чомусь у мене закралася підозра на те, що мій коханий мені бреше й живе подвійним життям.
Я якимось чином знайшла в собі сили не виказати того, що прочитала. А наступного ж дня найняла таксі та поїхала на розмову до своєї свекрухи, адреса, на щастя, в мене була. Доньку ж я завезла подрузі.
Алла Максимівна не чекала на мене. Але вона була не здивована мої появі й зрозуміла причину мого візити. Вона розказала мені, що в Андрія є дружина й донька, яких він дуже любить й ніколи не покидав.
Моя свекруха плакала, просила вибачення за брехню. Й сказала, що це її син попросив нічого нікому не розповідати й задля нього вона скривала від двох його дружин те, що у нього подвійне життя. Свекор також був у змові.
Приїхавши додому – я зібрала наші з донькою речі, заїхала за Ілонкою до подруги, а потім ми з нею сіли на поїзд та поїхали до моєї мами. Звичайно, що Алла Максимівна відразу після мого від’їзду зателефонувала своєму сину й все йому розказала. Але Андрій, на диво, мав совість ще. Й мабуть, стид та сором не дав йому приїхати до мене на розмову чи зупинити мене. Він знав, що я його ніколи не вибачу. Ось так просто й легко він нас відпустив.
А може просто не любив. Й вже пройшло два місяці, а він і так не подзвонив. Тож у нас з Ілонкою тепер починається нове життя, де немає місця зраді й брехні.