Колись у нас була весела щаслива родина. Ми з дружиною прожили щасливе життя. У нас народилася двійня. Дівчинка Тетянка та хлопчик Олексій. Діти ходили в один клас, гарно навчалися. Але після школи Тетянка вступила до інституту, а Олексій пішов в армію. Під час навчання Тетяна поїхала на стажування до іншої країни, де зустріла свого чоловіка і завершувала навчання заочно. Олексій повернувся з армії геть іншою людино. Вирішив нікуди не вступати й почав працювати охоронцем на заводі.
Йшли роки, а ми так і жили утрьох з дружиною та сином. Дружина почала хворіти, а син тим часом все частіше почав заглядати у чарку. Тетяна з чоловіком та дітьми іноді нас навідували, гостили у нас. Вони допомагали з лікуванням дружини, але це її не врятувало.
Після смерті дружини сина вже було й зовсім не зупинити, він став пити майже щодня. Його звільнили з роботи й ми стали жити лише на мою пенсію та невеликий підробіток.
Я не молодшав і вже не міг працювати, а тому із заробітків лишилася лише моя невелика пенсія.
Останнім часом все частіше син або тишком краде та пропиває мою пенсію, або якщо не може знайти її, то погрожує мені та дає стусанів, щоб я віддав йому гроші. Мені його дуже шкода, адже він моя дитина, але я побоююсь і за себе, бо коли вип’є, то Олексій стає жорстоким та неконтрольованим. Я не знаю, що робити і як бути, я ж не можу власну дитину у поліцію здати й дочці поскаржитися не можу. Боюсь, що вона мене до себе забере й Олексій сам зовсім зіп’ється. У нього бувають просвітління. Він коли не п’є, то нормальний чоловік, навіть кілька разів пробував влаштуватися на роботу, його брали, але не витримував і місяця, зривався і запивав. Одного разу я домовився зі своїм другом – відставним полковником і Олексію пропонували відновитися в армії, спочатку на складі працювати, а згодом були перспективи росту. Але син сказав, що годі з нього армії, вже відбув своє. А там би й забезпечений був і житло своє за кілька років міг би отримати.
Востаннє, коли дочка приїздила, Олексій саме не пив і роботу знайшов, але вона помітила, що він виглядає недобре і запитала чи все нормально. Я її запевнив, що так. І от вона знову має приїхати і я хвилююся як все буде. Та більш за все не розумію, де ми з дружиною прогледіли, що донечка стала такою щасливою, а син і сам мучиться і мені спокою не дає.
