2 роки тому я переїхала жити в інше місто, тому що мені запропонували хорошу роботу. Це була надзвичайна новина, але я засмутилась через те, що буду сама і нікого з моїх друзів поряд не буде. Ми були дуже близькі і я точно знала, що буду сумувати. Проте все-таки довелося поїхати, і ми частенько зідзвонювались, а нещодавно я запросила їх на свій день народження, і вони пообіцяли що приїдуть, адже ми дуже давно не бачились.
Я була неймовірно щаслива і підготувала цілу програму того, як ми проведемо цей день. З нетерпінням чекала їх в суботу ввечері, адже вони мали приїхати вночі щоб мене привітати, і відразу почати святкування. Та ніхто не приїхав і не брав слухавку, я дуже хвилювалася, але думала, що вони хочуть зробити мені сюрприз. Виявилося, що вони передумали їхати вночі та не попередили мене. Нічого страшного, я ж так їх чекала. На ранок, коли вони приїхали, ми зібралися, я озвучила свій план дій, на що чула тільки “ні, це якось не дуже весело”.
Потім ми зійшлися на тій думці, що можна забронювати столик в ресторані та просто повечеряти, душевно поговорити. Ми прийшли, все ніби йшло добре, але в якийсь момент я зрозуміла що на мене ніхто не звертає уваги, вони всі говорять про місто в якому разом живуть і про те, як класно провели час разом минулими вихідними. Мені було так образливо, що я вирішила вийти в туалет і заспокоїтись. Мене не було, мабуть, хвилин 20. Коли я повернулася всі вже танцювали та випивали біля бару. Я взяла свої речі й пішла додому, думала може хтось буде дзвонити чи хвилюватись де я поділась, проте дзвінок я отримала вже зранку, коли вони почали кричати на мене і казати, що я зіпсувала їм вихідні.
Я дуже люблю своїх друзів і розумію, що наші інтереси вже зовсім не збігаються, але мені не зрозуміло як можна було так вчинити з людиною в її день народження.
