Моя єдина квіточка, моя донечка знайшла собі хлопця. Каже, що кохає і життя без нього не уявляє і хоче жити з ним разом. Це сталось так несподівано.
– Ну кохання це дуже добре. Але ви ж не збираєтесь жити у мене вдома? А коли весілля плануєте? Вже збирати гроші на подарунок? Мені ж треба підготуватись.
Дочка опустила очі й почала щось тихо пояснювати:
– Діма не хоче одружуватись – всі ці формальності та зайві папірці не мають сенсу, якщо ти любиш людину. Ми люди вільні та не варто себе зв’язувати таким. Та й я думаю, що це правильно.
– Ото хитрий у тебе Діма, — подумала я.
Моїй донці ледь виповнилось двадцять років, вона ще й інститут не закінчила, але вже підробляє після занять офіціанткою. І як ви розумієте – яке одруження зараз? Тим паче вони з Дмитром ровесники – а годувати ще один рот я не мала бажання.
І от Дмитро прийшов у гості. Худий, дивно одягнений та не надто говіркий.
Я з самого ранку наготувала смачненького: запекла курку, зробила два салати, канапки з ікрою та мій фірмовий пиріг з вишнями. Може й справді зять прийшов? Варто постаратись і пригостити смачненьким. І знаєте що? А нічого. Виявляється Дмитро не їсть ні рибу, ні м’ясо, ні молочку та тільки безглютеновий хліб.
– Ну тепер зрозуміло чому ти такий худий, — не витримала я і сказала те, що подумала. А чим ви, Дмитре, займаєтесь? Навчаєтесь чи працюєте?
– Я в пошуках себе і своєї сили. Навчаюсь методикам пізнання себе та світу, відкриваю нові грані свого буття та навчаюсь черпати енергію з Всесвіту. Головна мета – знайти своє місце у світі та налагодити контакт зі своїми духовними братами та сестрами.
І я просто роззявила рота, коли слухала. Ото моїй доні радість попалась – хлопець, який контактує з Всесвітом через чакри. Я про таке й не чула.
– Ну це добре. Але от чим займаєшся в період між тим, як ти шукаєш себе? Де працюєш?
– Що ви, яка робота? Зараз це не на часі, поки я не знайшов себе. А витрачати свої сили та енергію на роботу, яка мені не до душі – дурість. Матеріальне не так важливе для мене.
– А хто ж вам дає гроші на навчання?
– Батьки. А тепер і Валя допоможе – вона ж має хороший заробіток у кафе і нам вистачить цього на перший час.
Якщо спочатку, ще до знайомства з Дмитром, ми з чоловіком планували допомагати дітям, то тепер ми передумали це робити. То що ж виходить? Ми будемо їх годувати, одягати і оплачувати житло, а він буде контактувати з Всесвітом? Ні. І ще раз ні.
Ми зібрали сумку доньці та відправили у доросле життя – трішки допомогли з оплатою квартири й на тому все. Рідко телефонували і ще рідше заходили у гості. Донька одразу зрозуміла, що ми не схвалюємо її вибір – образилась на нас. Але ми нічого їй не сказали – їй з ним жити.
Сама до нас у гості прийшла за півроку. Бліда, втомлена та невиспана – працює ще більше, бо грошей не вистачає. Я якраз приготувала голубці з м’ясом і вона з’їла аж 6 штук.
Я дала їй трішки з собою і невеличку суму грошей – на дрібнички для себе. З того часу дочка все частіше забігала в гості посмакувати маминою домашньою їжею. А ще за два місяці взагалі переїхала до нас — кохання закінчилось.
