Коли з’являється молода сім’я, то стати на ноги їм важко, особливо, якщо обоє щойно здобули вищу освіту, і немає ніякої фінансової подушки. Так трапилось і з нами.
Я і моя, на той час, дівчина дуже любили одна одного, тому прагнули створити сім’ю, жити разом. Після розпису, ми могли собі дозволити два варіанти: або жити у гуртожитку, в кімнаті для двох за зовсім невеличку ціну, або платити трохи більше, і знімати однокімнатну квартирку зі стареньким ремонтом. Грошей у нас було небагато, тому ми вирішили, що все ж житимемо у гуртожитку.
Але, через місяць, нам довелось виїхати з кімнати. Грошей вже не вистачало на зйомну невеличку квартиру, тому ми були вимушені поїхати жити до батьків моєї дружини. У них там був ремонт, тож це було зовсім не зручно, але виходу іншого ми не мали.
Ми із жінкою знайшли роботу, тому вдома нас майже не було серед тижня. Ми йшли з дому зранку і приходили, коли вже сутеніло (це була середина осені). Її ж батьки самі робили ремонт, хоч ніколи цим не займались.
Ми ще не встигали зайти у квартиру, як починалось: “Сашко, допоможи свекру зробити те, допоможи зробити це…”. Я не відмовлявся, оскільки розумів, що за їхню квартиру ми не платимо, і я мушу робити хоч щось, аби нас не виставили за двері із сумками. Насправді, сам ніколи не робив ремонт — якось не доводилось, тому виходило в мене не дуже.
Мій тесть, Степан Олексійович, дуже хороший дядько, але любить випити. Спочатку, я не розумів, та і не ліз у його справи, але тепер я розумію, в чому проблема – проводити весь свій вільний час де-інде, але тільки не вдома.
Моя теща — це природжений керівник. Їй треба все про всіх знати, всім усе розповісти, як правильно, а як — ні. Вона завжди стояла на душею, коли ми щось робили. До свого чоловіка, Степана Олексійовича, вона діла вже не мала, видно, вибрала мене, як нову жертву.
“Тебе батько в дитинстві не вчив, як цвяхи забивати?”
“Що то за чоловік, який не вміє пофарбувати стіну?”
“Як можна так розводити клей? За кого ж моя донька вийшла заміж?”
І так було щоразу, коли вона спостерігала за тим, як ми щось робимо. Я жодного разу не сказав їй нічого у відповідь, адже не в себе вдома, ми тут на її правилах і мусимо терпіти всі вибрики.
Я говорив зі своєю дружиною, але вона зовсім не помічала дій мами, і намагалась якось виправдати її. Я все розумію, але так більше тривати не може.
Вирішивши, що ми більше жити з її батьками не будемо, я це сказав дружині, тоді знайшов недорогу зйомну квартиру. “Поживемо краще там, так буде спокійніше та менш енергозатратно” — сказав я. Моя дружина мене підтримувала у всьому завжди, і цього разу не стала сперечатись.
Побачивши, що ми зібрали речі, мама дружини зчинила скандал:
– Куди ви підете, – кричить,- у вас ні гроша за душею! Що ти за чоловіка такого знайшла, доню, який не може навіть грошей на квартиру заробити? І руки у нього криві — нічого не може зробити без моєї поради. Чи то вони всі такі? Он, подивись на батька — така ж нездара… – Теща не встигла договорити, як її перебила моя дружина:
– Я щоразу виправдовувала перед собою і чоловіком твої дії, щоразу вважала, що ти дійсно хочеш допомогти, але я помилялась. Ти завжди хочеш бути головною, от на тобі — маєш. Батько навіть не говорить до тебе, бо ти смієшся з нього і переінакшуєш його кожне слово, а я більше і чути не хочу критики в сторону свого чоловіка. Він не зобов’язаний вміти все, і він не зобов’язаний вислуховувати образи. Якщо ти хотіла перебрати роль чоловіка на себе у своїй сім’ї, то вітаю — в тебе це вийшло, але в моїй сім’ї є мужчина. Він добре заробляє, він багато що вміє робити, а з тобою ми більше не залишимось. – Вона взяла свої сумки, та направилась до виходу.
Теща щось хотіла заперечити, але моя дружина її більше не слухала. Я дуже їй вдячний за те, що вона почула мене та підтримала, бо сім’я тоді стає щасливою, коли обидва партнери люблять одне одного, підтримують та поважають.
