Нещодавно моя хороша знайома розповіла історію про те, як у них в колективі з’явився зл0дюжка. Будь-яка крад1жка це неприємно, а якщо це робить ще й людина, яку ви добре знаєте і яку ви бачите щодня – це просто пр0тивно. Давайте, я вам розповім все від першої особи. Сподіваюсь не пропущу важливі деталі й ви все правильно зрозумієте.
Вже близько п’яти років я працюю адміністратором у салоні краси та рік тому у нашому колективі трапилась дуже неприємна ситуація – у нас з’явився злодій. Спочатку пропадали дрібнички – шпильки, одноразові рукавички, пилочки для нігтів, лак для волосся, засоби для догляду за руками та інше.
Це справді було непомітно, адже пропало не так багато, та й речі дешеві – одразу ніхто й не звернув уваги, навіть жартували: «Ото певно домовик з’явився? Кожного дня у нас щось позичає». Це було справді смішно, адже все це за копійки можна придбати у магазині – кому це все знадобилось і навіщо.
Але перший серйозний знак був, коли в однієї співробітниці пропав піджак – стильний, новенький та не надто дешевий. Всі одразу ж заговорили, що щось в колективі не те і є серед нас хтось, хто підло краде у своїх. Ви тільки подумайте, як людина збирається той піджак одягати? Куди вона піде?
Згодом почали зникати й інструменти: фен, плойка, термощітка, навіть лампа для манікюру. Ми вже й в поліцію звертались – там тільки розводили руками і сказали, що крадіжки занадто дрібні.
А злодій саме увійшов у смак і почав красти частіше та більшими об’ємами. Найбільше обурило зникнення особистої сумки однієї зі співробітниць, де був телефон, гаманець, ключі від дому та інші дрібниці. Всі претензії посипались у мій бік – чому я не роблю щось, щоб вирішити проблему.
А я й сама була розгублена, й гадки не мала, хто це може бути – нікого нового у колективі останнім часом не з’являлось. Було зрозуміло – злодій точно серед нас, адже він знає, що де лежить і встигає прибрати до рук речі, коли його ніхто не бачить.
Коли я проаналізувала все, то зрозуміла, що пропав піджак 46 розміру – такий тільки у мене, та ще трьох дівчат. І я вирішила заловити злодія – залишила на видному місці нову кофтинку — стильна, якісна та красива. Думаю злодій не омине цього подарунку.
На вулиці була спека, тому всі ходили в одязі з коротким рукавом. Я вирішила принести у жертву свій одяг – замастила рукава речовиною, яку використовують для висвітлення волосся. Якщо вона торкається шкіри, то на ній залишається подразнення – майстри працюють з нею тільки у рукавичках. Але так я зможу дізнатись хто ж злодій.
Довго чекати не довелось – вже за два дні прийшла майстер манікюру в якої руки були у червоних плямах – вона запевняла, що це алергія на гель для душу. І тут я розповіла про свою кофти та мій хитрий план.
Дуже цікаво, що і зараз дівчина запевняла всіх, що нічого не знає і вона нічого не брала. Виходить – вона навіть не прала крадений одяг. Це ж гидко.
Злодія я зловила, хоч вона противилась, але її руки говорили самі за себе. Щоб уникнути скандалу на все місто, я запропонувала тихо її звільнити та виплатити зарплатню з урахуванням всіх втрат у колективі.
Частину зарплати ми виплачували на руки та все, що вона отримала – 100 гривень. Якраз на проти алергенні препарати. Після звільнення з такою історію їй буде вкрай важко знайти роботу – в інших салонах же захочуть знати чому вона пішла від нас.
