Бабуся Оля дуже любила свого внука. Можливо, тому що він був єдиним у неї. Маючи двох синів, Ольга мала лише одну невістку, на котрій одружився старший син Василь. Молодший Володимир не хотів влаштовувати особисте життя, лише думав про роботу, гроші, розваги, легке життя без турбот та обов’язків. Тому внук Максим був ледь не Всесвітом для бабусі.
Жив хлопець з батьками у місті, неподалік від того села, звідки родом був його тато Василь та де досі у невеличкій, але дуже охайній, як з картинки, хатині жила бабуся Оля. Щоліта Максим приїжджав до неї на канікули. Тоді вже старенька літала, як молодиця. Вона готувала кожного ранку щось свіже, водила внука на церковну службу, пасли разом корову та гуси. Бабуся намагалася зробити найкомфортніші умови для хлопця та зацікавити його тим, чого він не отримує в місті.
Максим ріс швидко. Був дуже кмітливим та талановитим хлопцем. Тож не дивно, що після школи він легко втупив до столиці на філологічний. Після того виїхав закордон спочатку по програмі по обміну студентами. А потім оформив деякі документи та перевівся на магістратуру вже в іншій країні.
Звичайно, що бабуся Оля дуже сумувала за своїм маленьким Максимком. Лише юнак вже був зовсім іншим. Він вкрай рідко навідувався до старенької, лише іноді, по великих святах та обов’язково на день народження міг зателефонувати. Та й розмови не були довгими, обмінювалися сухими фразами та й прощалися.
Якось Максим мав довші канікули, приїхав додому. Тато наполіг на тому, щоб син навідався до бабусі хоча б на декілька днів. Максим не охоче їхав, проте мусив, бо знав, що Василь буде сердитися.
Бабуся не могла натішитися приїздом коханого внучка. Та коли він сів за стіл, який Ольга накрила смачними та рідними стравами, Максим лише незадоволено скривився.
– Що таке, Максимку?
– Бабко, та я не пам’ятаю, коли такі страви їв останній раз. Не смакують вони мені більше.
Бабуся знітилася, бо нічого іншого в холодильнику не було. Максим тоді поспіхом вийняв з рюкзака якийсь бюргер та похапцем перекусив ним. Коли почали розмовляти, Максим багато розповідав про іншу країну, навчання, нові знайомства. Сказав, що ніколи та нізащо не повернувся б сюди.
Бабусі було доволі неприємно слухати таке. Адже вона виховувала Максимка зовсім по-іншому – любити зелені луки та гаї, вслухатися у дзвінкий спів пташок та обожнювати своє. Бо ж Батьківщина, як рідна мати?
