Як свекор став коханим чоловіком. Незвичні людські долі

Розповідала мені нещодавно бабуся про свою тітку історію. Нагадалось їй раптом про неї чомусь. Я саме заручилась, наречений з батьками приходили у гості знайомитись. Ввечері я й зайшла до бабусі у кімнату.

Захотілось мені розпитати її думку про мого Данила. Бо вона чомусь мовчки весь вечір просиділа і пішла до себе. От вона й сказала, що засумувала, коли наші закохані очі побачила, бо пригадала тітку свою. Її в живих вже давно немає.

Я сама не пам’ятаю тітки Катерини, хоча мій старший брат ще пам’ятає обриси її обличчя. Померла вона за рік до мого народження. Стара вже дуже була.

Особливо важко стало жінці після похоронів чоловіка, якого вона дуже кохала. Щоправда різниця у віці була дуже велика. Ще й як виявилось чоловік Микола спочатку був їй свекром. Мені стало цікаво як так трапилось. І бабуся мені вирішила усе розповісти. А історія і справді дуже непроста і цікава.

В селі на той час більшовицька влада встановилась. Хлопців майже й не залишилось. Лише каліки та малюки.

Дівчатам або залишалось в старих дівах сидіти, або ж за першого ліпшого заміж виходити. Молодій Катерині на той час не хотілось нічого. Її коханий Іван нещодавно загинув. А батько з мачухою змушують вийти заміж за сусідського сина-інваліда. До того ж Катерині вже 24, а йому лише 16. Ще й непривітний такий, неприємний.

Пручалась Катерина довго, доки могла. Її і лупили, і погрожували. Врешті таки згодилась, прийняла свою долю, бо що ж іще залишалось робити в таких умовах.

Батько цього Григора звався Микола. Було йому 43 роки. І хоча чоловік ще не старий, та вдівцем залишився. Жінка померла, народжуючи сина.

Та й у хлопця здоров’я слабке дуже. Намучився з ним Микола дуже, лікарів усіляких викликав, бо гроші мав. Нічим зарадити не могли. Психіка в сина, як у малої дитині, лише шукає якої капості зробити, ще й нога прихрамує. І діагноз встановлювати ніхто не береться. Назвали слабим та й годі. Так чоловік і живе з цим Григором у парі. Вдруге не оженився. Хоча охочих було безліч.

Насправді, Микола гарний чоловік з вигляду. Роки його тільки скрашували. Кожного дня наче кращим ставав. Та й не такий він вже й старий був. А от женитись не хотів.

І побожний, до церкви кожної неділі ходив, і хазяйновитий. Усе подвір’я в нього, хата такі доглянуті, вичищені, наче і господиня є в дворі. Та ще й сам завжди чистенький, охайний.

І ніколи ніхто не бачив, щоб він випивав чи курив. Микола за своїм здоров’ям дуже слідкував і переймався, особливо після смерті дружини. Певно, не хотів сина залишати самого.

Справили весілля з Катериною взимку. І постійно дівчина пересікалась зі свекром поглядом. Щось було дивне у тих перезиркуваннях. Катерині аж іноді ставало зле.

Почали вони жити у домі Миколи. В чоловіка своя кімната, та віддав він її Катерині, а сам з сином залишався. Він дівчину ображати не хотів. Доброю був людиною. Одразу сказав, щоб почувала себе, як вдома і ні про що не хвилювалась.

Так Катерина і зажила, як господиня. А з нею і батько з сином тішились, що тепер є жіночі руки в хаті.

Добре їй було у тому домі. Щаслива стала. Хоча Григір трохи вороже до дівчини ставився, та вона розуміла усе і звісно зла не тримала. За пів року хлопець помер. Кілька місяців до того стан його здоров’я лише погіршувався. Залишилась Катерина молодою вдовою. І свекор без сина. Жили вони добре і спокійно. Прикипіли один до одного душею.

А за кілька місяців Микола не витримав, зізнався, що це весілля з сином організував, аби Катерина ближче була. Кохав він її вже кілька років. Постійно бачив, адже сусідом був. І вже не міг забути. Катерина спершу знітилась дуже.

Та потім зрозуміла, що ці почуття справді взаємні. От вони й одружились. Незвична історія, проте як багато трапляється у нашому житті, що й уявити важко. І ніхто не знає, що в чужій сім’ї відбувається, окрім Бога і них самих.

Оцініть статтю
Червоний камiнь
Як свекор став коханим чоловіком. Незвичні людські долі