Володимиру наразі 40 років, й він інвалід. До цього він мав успішний бізнес та міцну родину – люблячу дружину та 5-річного сина. Ну, що міцну, то він тільки так думав, як показало надалі життя.
Жила їхня родина заможно, у великому будинку з тенісним кортом та басейном. Вони часто їздили відпочивати за кордон, ходили в дорогі ресторани й магазини, ні дружина, ні син чоловіка відмови ні в чому не мали.
Та сталося так, що Володимир втратив свій бізнес, а потім дуже важко переживав це. Одного дня він їхав на своєму автомобілі додому з чергової зустрічі з адвокатом по цій справі й не впорався з керуванням, та потрапив в аварію.
Після перенесених травм вердикт лікаря був таким – перелом хребта й неможливість більше стати на ноги. Марина, його дружина, як тільки почула цю новину, то зібрала свої речі й покинула чоловіка. Дитину ж вона забрала з собою.
Ось виходить, закінчилися гроші, то й закінчилося неземне кохання. Та хай там як, але ж син повинен знати свого рідного батька, адже той його дуже любить. Саме це було для Володимира стимулом жити.
Він продав батьківський будинок – це все, що в нього залишилося з майна, та поїхав в дуже популярний реабілітаційний центр, щоб там його поставили на ноги. Звісно, на це підуть скоріше всього роки, але початок покладено.
Щодо розлучення й встановлення місця проживання сина – чоловік не заперечував, щоб він проживав з матір`ю. Марина ж хотіла, щоб він зовсім не мав прав на сина, тому Володимир найняв адвоката, щоб той добився йому права бачити сина по призначених судом днях.
Чоловік наразі впевнений, що немає нічого неможливого в цьому житті, головне – бажання жити й було б заради кого.
