Всі дівчата, які народилися й росли в селі, прагнуть виїхати зі свого дому в місто, зустріти там хлопця, вийти за нього заміж та бути міською. А в мене в житті вийшло все навпаки – я приїхала з міста жити в село за своїм хлопцем.
Ми з Юрієм зустрічалися три роки, були однокурсниками. Після закінчення університету він вирішив повернутися у своє рідне село й працювати та жити разом з батьками. Мене ж теж позвав з собою й запропонував одружитися.
Я погодилась тоді, бо дуже його кохала, та й в місті мене ніхто не тримав – оскільки виховувалася я в дитячому будинку, батьків же у мене не було.
В селі ми відіграли весілля, на яке прийшли всі, кому було не лінь. Бо так заведено було у них в селі. Й стали жити зі свекрами. В мого чоловіка був ще старший рідний брат, Артем, але він проживав окремо, в будинку по сусідству з нами, й мав вже свою сім’ю – дружину та двоє синів.
Мій Юрій працював разом зі своїм батьком: свекор був головую місцевого колгоспу, то взяв його до себе працювати, правда неофіційно. Тож мій чоловік днями й ночами допомагав, зовсім забувши про мене й відпочинок.
Жили ми в шлюбі вже два роки, а дітей все не мали. Ця ситуація мене дуже хвилювала і я все просила Юрія, щоб він виділив день для поїздки в лікарню, бо необхідно було зробити певні обстеження та здати аналізи. Мені дуже хотілося стати матір’ю. Але мого чоловіка це не хвилювало. Йому постійно було ніколи й він все рідше з’являвся вдома.
Мені самій не зрозуміло як, та у нас з братом мого чоловіка зав’язався роман. Мало того, я завагітніла від нього та згодом народила доньку. Чи не соромно мені? Ні. Бо я його дуже кохала й він мене також, навіть обіцяв розлучитися зі своєю дружиною, й забрати мене з Настусею жити в місто.
Одного дня моя свекруха побачила нас з Артемом, й мало того, вона почула розмову, після якої було зрозуміло, що моя донька не від Юрія.
Вже через пару годин приїхав мій чоловік з батьком і в хаті був грандіозний скандал, свекруха їм все розказала. Дружині Артема вирішили нічого про це не говорити, щоб не розбивати їхню сім’ю, а мене просто вигнали з дому. Не саму, а з Настусею. Артем же сказав мені по телефону, що не збирається кидати свою дружину й дітей, вони для нього рідніші, чим ми, та просто кинув слухавку.
В той вечір ми з донькою були вже в місті, я продала свої золоті прикраси й орендувала кімнату в однієї літньої жінки. З Юрієм же ми розвелися, він сказав мені на останок, що ніхто з його рідних бачити мене не бажає. Й доньку мою також, бо хто знає… від кого її могла народити така гуляща й пропаща жінка.
Як жити далі – поки що не знаю. Єдине, що хочу сказати, то не розбивайте свої сім’ї заради когось, для кого Ви є запасним аеродромом.
