Мій чоловік Віктор дуже любить футбол, завдяки цьому виду спорту сформувалось його оточення – всі його друзі теж футбольні фанати. Часто вони з друзями їздять на футбольні матчі, двічі він навіть був закордоном, коли грали його улюблені команди. Вони люблять збиратись у нас вдома. Будинок наш великий – місця вистачає всім. В одній частині знаходиться наша спальня, а в іншій його кабінет. Там в нього висить величезний телевізор, стоїть диван та декілька крісел. В тій кімнаті вони з друзями і відпочивають.
Цього разу знову грала його улюблена команда, тому вони набрали з собою пива, сушеної та в’яленої риби, раків, чипсів і сіли дивитись матч. Шум, гам і крики було чути, мабуть, і сусідам, хоч у нас і приватний сектор. Година була вже достатньо пізня, мені зранку на роботу, тож я попрощалась із усіма і пішла відпочивати. Та через шум спати було просто неможливо. Я зайшла до них в кімнату та попросила бути трошки тихішими. Побачивши, що відбувається на столі, я жахнулась: стіл вкритий риб’ячою лускою, засипаний чипсами та залишками раків.
Я приблизно розуміла, який запах стоятиме в хаті, якщо все це залишиться лежати на столі до ранку, тому до побажання “Гарного вечора” я додала ще й: “Приберіть за собою зі столу, будь ласка.” Я зачинила двері в кімнату та вслід лише почула обурені коментарі щодо мого прохання.
– Що це за відношення до чоловіка таке, Вікторе? – почула я перший коментар від друга мого чоловіка Степана. У нього дуже мила та приємна жінка, вона його любить та поважає, тому його коментар мене зовсім не здивував.
– Так, я згоден, – по голосу впізнала Ігорів коментар,- чого це вона змушує тебе виконувати жіночу роботу? Чи це не вона повинна прибирати зі столу?
Я була дуже здивована цим коментарям, бо не вважаю, що хатні справи – це виключно жіночі зобов’язання, але, на жаль, чоловіки так не вважають. Мій Віктор мовчав і нічого не сказав їм у відповідь. Не чутно було і Назара, чоловіка моєї сестри. Я знаю, що в їхній сім’ї обов’язки розподілені навпіл. Мабуть, через те, що не хотілось створювати конфліктної ситуації, чи, може, не хотілось відриватись від матчу. Знаю лише одне: зранку мій чоловік був дуже розчарованим. Він підійшов до мене та сказав: “Марто, як ти так могла? Навіщо ти мене зганьбила перед друзями?”.
Віктор цими словами мене дуже розізлив. Не розумію, відколи хатні справи стали лише жіночою справою? Чи, може, якщо чоловік помиє посуд, то в нього зникне борода і моментально з’явиться помада на губах? Не знаю відколи мужчини стали такими ніжними та ранимими. Відколи мужність так легко зачепити? Як вважаєте ви: чи образливо для чоловіка прибрати зі столу свої ж наїдки?
