Якось до Наставниці приїхала з великого міста молодиця і говорить:
– Приїхала, бо вже довго відчуваю себе повною нездарою, ні нащо не здатною людиною, мою роботу знецінюють, чоловіки зневажають. Руки опускаються будь-що робити, не бачу сенс так більше жити. Всі дорікають – погана господиня, не вмію будувати кар’єру, мало заробляю. Скажіть, що мені робити?
Старенька Наставниця уважно оглянула на жінку з ніг до голови і сказала:
– Хм, ти дуже не вчасно! Нема мені коли возитися з тобою. Багато справ, а помічників в мене немає.
– Так, може, я стану в пригоді?,- несміливо питає молодиця.
– Впевнена? Ну гаразд, якщо впораєшся, то я може чимось і тобі допоможу.
– Я готова, – погодилася та, а в десь в глибині душі, відчула, що її як завжди використовують.
– От і добре,- відповіла Наставниця, і показала рукою на велику кількість щойно випечених пряників, на яких виблискувала незвичайна глазур. – Збирай випічку і прямуй на базар! Їх потрібно негайно розпродати, поки свіженькі. Ти повинна продати їх якомога дорожче, ціну не знижуй, а говори тільки ту, що скажу. Часу даю тобі до обіду, не зволікай! Молода жінка зібрала випічку і поїхала на базар. Там вона красиво розклала товар і почала торгувати. Люди підходили, бо від випічки линув смачний аромат і дуже багато хто бажав купити смаколики. Але коли покупці дізнавалися про вартість, то незадоволено хитали головою, мовляв, це дуже дорого. Тоді жінка запропонувала спробувати випічку і якщо сподобається, купити. Та де там. Ті хто спробував, кривились, тісто гливке, начинка несмачна. Ні, за таку ціну, такі несмачні пряники… Ніхто їх не купить. Жінки, що торгували поряд, сказали, що такими лише свиней годувати. Шансів розпродатися немає, ну хіба що, безплатно роздати.
Подивившись на все це, жіночка розгубилася, адже вона добре пам’ятала слова Наставниці – ціну не знижувати і розпродати все до останнього пряника. Як повертатися з повним кошиком і пустим гаманцем?
Засмучена та знесилена вона повернулась до старенької.
– Наставницю, я не впоралася, я нікчема, в мене не вийшло,- з тугою мовить вона,- Я не змогла вторгувати жодної копійчини, бо вартість зависока, та навіть, даром ці пряники нікому не потрібні, бо вони не смачні!
– Ти щойно отримала безцінний урок, доню!- мовила Наставниця. – Перед тим як спробувати продавати коштовний товар, треба дізнатися його справжню вартість. А хто може його оцінити краще, ніж спеціаліст. У твоєму випадку, справжній кондитер. Швидко біжи до нього, дай йому спробувати пряники, і лише потім називай вартість.
Молодичка знову вирушила в путь, до кондитера. Пекар довго розглядав пряники, пробував на смак тісто, глазур, начинку. Повільно і не поспішаючи насолоджувався ароматом незвичних спецій. Спитав вартість. І після довгих роздумів сказав:
– Повертайся до Наставниці і передай, що я куплю всі пряники в тричі дорожче за пропоновану ціну. А якщо Наставниця розкаже мені цей неперевершений рецепт, то заплачу у п’ять разів більше.
– В п’ять разів більше?!,- жінка ледь не зомліла, і стрімголов помчала до Наставниці. Вислухавши молодичку, Наставниця сказала:
– Запам’ятай, доню, це ТИ той самий коштовний та секретний рецепт за який спеціалісти готові заплатити будь-яку ціну. І ТВОЯ ІСТИНА ВАРТІСТЬ ВІДОМА ЛИШЕ СПРАВЖНЬОМУ ЗНАВЦЮ.
Так нащо ти витрачаєш себе і свій час на людей, які нічого в тобі не розуміють?
