Чомусь так склалося, що частіше чоловіки покидають дружину з дітьми та йдуть хто куди: до коханки, до іншої жінки з причепом, повертаються до самотнього життя, бо не впоралися з тягарем. Проте в поодиноких випадках трапляється таке, що мати виявляється справжньою зозулею, забуває про дітей, про все на світі, та залишає родину. Далі її, крім власного носа не цікавить ніщо і ніхто.
Так одного дня трапилося з Михайлом. Їх з Ларисою називали ідеальною парою, зразковою сім’єю, де росли двоє чудових діточок: Влада та Марко. Не можна сказати, що бідували, обоє мали хороші роботи. Михайло взагалі намагався часто брати додаткову роботу на дім, щоб приносити більший дохід. Лариса працювала у масажному кабінеті, мала велику базу клієнтів, серед яких траплялися багаті люди, які щедро віддячували за якісну працю.
Влада та Марко ходили в дитячий садок. Влада наступного року стане першокласницею, одягне білі бантики темно-синю форму. Михайло мріяв та представляв, як зроблять ремонт в одній з кімнат, перероблять на дитячу, облаштують всіма необхідними меблями, комп’ютером. Лариса думала лише в одному напрямку: де взяти гроші та як зробити подешевше, щоб зекономити. Їй безмежно хотілося поїхати нарешті на море, а головне, щоб без дітей. Чоловік вперто не підтримував цю ідею, ще тоді його дивувало та обурювало, як можна залишити малечу та позбавити їх такого відпочинку та веселощів.
Лариса мала багато клієнтів на масаж, у тому числі чоловічої статі. В кінці минулого тижня до неї записався чоловік років сорока, імпозантний, багатий та харизматичний. Жінка теж виглядала доволі прекрасно: відвідувала спортзал, мала підтягнуту фігуру, нарощені вії, зроблені брівки, накачані губи. На зовнішність вона ніколи не шкодувала, могла дітям лишньої шоколадки не купити, а собі про маску для обличчя не забувала!
Едуард відразу ж примітив свою масажистку Ларису, спершу перекидався з нею парою фраз. Потім заводив серйозніші розмови, довгі, начебто, ні про що, та поволі закрадався жінці в серце та душу. Лариса помітно змінювалася в поведінці та на обличчі, коли зустрічалася поглядом зі своїм клієнтом. Потім вона почала затримуватися за такими душевними бесідами з незнайомцем на роботі.
Одного разу Едуард після сеансу масажу, впритул наблизився до Лариси, притиснув її до стіни, проникливим поглядом зазирнув їй у вічі та запитав тихо:
– Приїдеш сьогодні до мене? Я тут адресу залишаю, – кинув на стіл папірець та мовчки вийшов з кабінету.
Лариса спершу себе лаяла за те, що заміжня, має двох малих дітей, та дозволяє собі занадто багато. Навіщо вона взагалі з ним про щось говорила, розповідала про себе, дозволила проникнути йому у свою душу та голову.
Жінка повернулася додому в пригніченому настрої. Михайло відразу це помітив, почав допитуватися, що трапилося, чи може він допомогти. Від дружини ніякої правди він не почув. А Лариса замість того, щоб признатися, відігнати дурні думки, обманула чоловіка, сказала, що подруга в гості її запросила, але саму, бо щось має розповісти, жіночий секрет.
Михайло лише знизав плечима, відпустив жінку до подруги. Лариса впіймала таксі, поїхала по адресу, що дав Едуард. У красивому платті, на каблуках, з гарно укладеним волоссям, Лариса підняла рука та подзвонила в дзвінок. Будинок був приватним та досить великим. Навкруги гарно сплановане подвір’я з газоном, альтанкою, гойдалкою, клумбами та деревами різних видів. Едуард відчинив швидко, як ніби відчував, що це Лариса. Чоловік розплився у широкій посмішці та жестом запросив ввійти до будинку.
Лариса ніяково присіла на диван, Едик тут же запропонував щось випити. Вечір проходив шалено. Після декількох бокалів випитого вина, в Лариси надто розв’язався язик. Вона почала зухвало відзиватися про свого рідного чоловіка, обзивати його нікчемою та пройдисвітом. Говорила, що якби не вона та її квартира, то він узагалі у двірниках залишився, а так повинен ноги цілувати, що вийшла за нього заміж та народила двох прекрасних дітей. Едуард лише цим користався.
Після того вечора у Лариси закрутився роман зі своїм колишнім клієнтом. Едуард гарно залицявся, нема що сказати: дарував квіти, запрошував на романтичні вечері, підносив дорогі подарунки. Жінка обманювала Михайла, рідко почала появлятися вдома, дітей взагалі днями могла не бачити. Чоловік почав здогадуватися, що в Лариси хтось є. Коли підняв це питання, то Лариса такий скандал влаштувала, що він у цій квартирі ніхто, його місце за комп’ютером або дітям кашу варити. Михайло сприйняв ці слова спокійно та наступного дня, зібравши свої та речі дітей, переїхав у квартиру, котру зняв на іншому кінці міста.
Ларису не надто бентежила відсутність рідних, коли вона повернулася з роботи. Зателефонувала Михайлу та сказала:
– Ти не думай, що я забуду за дітей. Підкидатиму вам по можливості кошти. Вибачатися не буду, ти сам винен.
Михайло навіть гадки не мав брати від Лариси якісь гроші. Він дав слово, що зможе сам підняти дітлахів. У разі чого в нього була ще рідна сестра в цьому ж місті, готова завжди прийти на допомогу. Михайло подав сам на розлучення, дітям сказав,що мама поїхала на роботу далеко-далеко та повернеться нескоро, а сам працював важко, вночі брав підробіток на дім, щоб прогодувати свою невеличку тепер сім’ю.
Лариса мріяла про те, що залишить свою квартиру, здаватиме її, а Едуард не поспішав кликати жінку жити до себе. Аж потім через багато часу жінка усвідомила, що була черговою пасією, захопленням, ще однієї маріонеткою в його колекцію.
Для Михайла, здавалося, почалася чорна смуга в житті: скоротили на роботі, підробітків було обмаль, ще й дітлахи почали хворіти одне за одним. На підмогу поспішила сестра. Михайло вискочив в аптеку за сиропом для Владочки.
– Дівчино, будь ласка, ось це все по списку. Прошу Вас, якнайшвидше, дітлахів залишив одних з сестрою. Температура дуже висока в дочки, вже й не знаю, чим допомогти їй.
– Не переживайте, все роблю. А мама де?, – якось так між слів запитала молоденька дівчина – фармацевт. Ой, вибачте, що лізу не у свою справу, щось вирвалося мені.
– Та ні, чого, я вже звик. Пішла від нас мама. Нецікаві їй стали. Чи що…
Аптекарка дуже здивовано поглянула на Михайла та лише відповіла:
– Нехай малята видужують! Передавайте їм вітання!
Михайло ще не раз заходив у цю аптеку, спершу по ліки для себе чи дітей, а потім зізнався Яні (так звали фармацевта), що закохався та лише шукав приводу, щоб лишній раз побачитися. Дівчина сама пожвавішала, поглянула щиро в очі чоловіку та відповіла:
– Ну веди вже нарешті знайом мене зі своїми малятками. Спробую з ними подружитися. Раптом якраз вийде.
Зараз Михайло та Яна щасливі батьки уже трьох дітлахів. Владочка з задоволенням бавить маленького братика, а Марко називає його найкращим «длугом». Лариса неодноразово телефонувала колишньому чоловіку, навіть у суд справу подавала на позбавлення батьківських прав, брехала, що він сам викрав дітей та інші дурниці.
Та всі її позови були відмовлені. Як склалася тепер її доля, Михайло не цікавився та й не хоче.
