Ми працювали на фірмі у тісному колі вже безліч років, проте час минав і одного разу трапилось так, що повинен був з’явитися у нас новий шеф. Ох, що ж це була за жінка! Сварлива, пихата, постійно агресивно налаштована. А улюблене її завдання – неконструктивна критика. Та нам старим ще не надто образливо, вчились не звертати увагу.
А от новачки на одній з посад змінювались постійно і справа вся в тому, що вона змушувала повірити людину у свою бездарність та безталанність. Тому, коли прийшла до нас новенька молода тендітна дівчинка з абсолютно наївним характером усі чекали її найшвидшого звільнення.
З такою керівницею інакше й бути не могло. Проте, життя змогло нас дуже й дуже здивувати.
За тиждень наша шефиня зовсім змінилась, мало того, вдалось її переламати маленькій та тендітній Алінці.
Ми спитали що ж такого вона відповіла Діані Федорівні, що та припинила всіх критикувати.
От Алінка й каже: «Та не лякайтесь ви. Все дуже просто. Я спитала її кому належить тепло яке випромінює сонце?»
«То й що з того? Це якісь чарівні слова?» – здивувались всі ми. «А от що… як і тепло належить сонцю, так і все те, що випромінює людина належить їй самій».
Ми задумались… наскільки розумна ця молоденька дівчина! Просто дивовижно.
