Мій чоловік патологічно ревнує мене до всіх і всього і це страшно, адже я ніколи не давала приводу. Та його ревнощі заходять надто далеко, тому часто втікаю до своїх батьків. І щоразу повертаюсь, адже він прибігає з вибаченнями до мене. Я пробачаю, адже справді кохаю його. Та щоразу мені стає все важче.
До одруження ми з чоловіком зустрічались трохи більше, ніж півроку і за цей час я не помічала у його поведінці нічого дивно – можливо це кохання мене засліпило. Та Руслан поводився адекватно – романтичні зустрічі, подарунки, зізнання в коханні, знайомство з друзями та батьками. Все як у більшості пар. Тому не дивно, що коли він зробив мені пропозицію я, не роздумуючи, погодилась. Готуючись до весілля була неймовірно щаслива – коханий чоловік та власна сім’я це те, про що мріла.
І спочатку було все добре, поки я не помітила дивні речі за коханим. Інколи він ніби «випадково» читав мою переписку на телефоні – стверджуючи, що просто хотів віднести мені телефон, а він був увімкнений. Потім помітила, що на моєму мобільному з’явилась програма, яка передає інформацію про моє місце знаходження моєму чоловіку – він запевнив, що це просто заради моєї безпеки, адже тепер такий час неспокійний. Пізніше він почав підслуховувати мої телефонні розмови та частенько навідувався на мою роботу – стверджував, що просто хоче пообідати з дружиною, а сам спостерігав за моїми колегами -чоловіками.
І десь півроку тому почались відкрити звинувачення та скандали. Затримаюсь на роботі чи з подругами – крики та сварки гарантовані. Я просто збираю речі і йду до батьків через страшну образу. Руслан купує подарунок і біжить миритись і я щоразу його пробачаю. Інколи, під час таких сварок думаю, що він здатен мене вдарити. Та, на щастя, до цього справа не доходить. Не знаю – чи він стримує себе, чи він не здатен на таке. Але те, що морально він на мене тисне – видно неозброєним оком.
Та цього разу скандал був надто сильний – Руслан, навіть, телефонував моїй подрузі, щоб дізнатись чи була я з нею в кафе, чи обманюю його. Я поїхала до мами і мама почала мене вмовляти піти від нього. Вагаюсь, адже тиждень тому дізналась, що вагітна – Руслан ще не знає. І я думаю чи варто намагатись зберегти сім’ю, чи краще виховувати дитину самій. Бо так жити вкрай важко – відчай зашкалює.
