Сьогодні, у такий непростий для України час, мені стає дуже тепло на душі, коли мої: однокласники, знайомі, друзі дитинства і далекі родичі, з якими я не спілкувалася тривалий час телефонують і пишуть.
Зв’язок із деякими не підтримувала понад десять років, нічого про них не чула і не знала. А сьогодні знайшли мене, щоб підтримати, запропонувати свою допомогу, запропонувати приїхати на певний час до них.
Я їм усім щиро вдячна. За всі сказані теплі слова підтримки, та не збираюся нікуди виїжджати. Прошу у них про одне, якщо хочуть і можуть нехай допоможуть нашим захисникам: одягом, продуктами, медикаментами, можливо фінансами.
Пробудилась я від телефонного повідомлення. Написала мені одногрупниця, яка тривалий час проживає у Польщі. Одразу після закінчення університету, на початку 2000, вона поїхала на роботу, там одружилася, народила дітей і залишилася жити. Не спілкувалися давно. Перше, що я побачила, коли відкрила її повідомлення – фото на підтримку України. Десятки, сотні, тисячі людей вийшли на вулиці Польщі, щоб висловили свою підтримку українському народу. Та не лише наші сусіди. Підтримку висловили усі цивілізовані країни, вулицями пройшлись: італійці, французи, грузини, іспанці, чехи, німці, турки, американці, канадійці, естонці, латвійці та цей список можна продовжити.
Ми не самі, з нами весь світ, за що ми їм щиро вдячні. За нами перемога!!!
