У свої 36 років я ще досі не одружився. Ось недавно зі мною сталася одна історія, після якої я не довіряю людям. П’ять років тому я зустрів одну дівчину, її звали Юля і вона була молодшою за мене на шість років. На той час їй було 26, а мені 31 і це саме той вік в житті, коли хочеться якоїсь конкретики в стосунках. Ми з Юлею майже відразу почали жити разом.
Я не знаю чому, та батьки Юлі були не в захваті від цього всього. Вони не хотіли, щоб Юля жила зі мною, мабуть, через те, що ми були з різних прошарків суспільства – у них була заможна сім’я, а в мене бідна.
Працював я на той час кредитним експертом, зароблених коштів на життя мені вистачало. Свого житла я поки не придбав, то запропонував Юлі переїхати жити до мене на орендовану квартиру, на що вона погодилась.
Жили ми, як то кажуть, душа в душу. Моя мама часто заїжджала до нас в гості, привозила різні гостинці та домашні продукти. Та ось батьки Юлі до нас ніколи не заїжджали, вона сама їх провідувала, коли хотіла. Бувало, повертається від батьків і вся заплакана, а питаю чому плачеш – мовчить.
Мене не дуже турбувало те, що вони не бували у нас, думав ну не хочуть – не треба. Мені подобалось життя з Юлею, вона була гарною господинею і варила смачний борщ, який я обожнював. От я і почав задумуватись вже про те, щоб зробити їй пропозицію. Іноді я заходив з далеку, натякаючи Юлі про це, та вона мені промовляла все одне і теж: «я хочу, щоб ти сподобався моїм батькам, я хочу, щоб мама більше не плакала через мене». Я так зрозумів, що вона хоче їхнього благословення на шлюб.
Час йшов і я все-таки вирішив зробити Юлі пропозицію, не знаючи, чи змирились батьки з цим чи ні. Вона сказала мені так! Я був на сьомому небі від щастя, ми планували весілля, вибрали вже ресторан і сукню для Юлі, а також запланували весільну подорож до Іспанії.
Якось, десь за три тижні до весілля, до нас в гості мали прийти батьки Юлі. Ми накрили гарний стіл, купили дорогий алкоголь і навіть устриці замовили, бо хотіли догодити батькам.
В той день я був дуже здивований, що вони все-таки вирішили заїхати до нас, але й дуже зрадів цьому. Думав, що це вони, нарешті, подобрішають.
За вечерею ми сиділи й балакали про погоду, про життя. Видно було, що мама Юлі не рада цій зустрічі, вона сиділа мовчазна і з червоними очима від сліз, мабуть, недавно плакала. А батько поважно собі так сидів, але щось трохи розказував.
Тут у мами Юлі розболілась голова і вона попросила мене збігати до аптеки, бо потрібних ліків у нас вдома не було. Я приніс ліки й пішов ставити чайник на кухню, бо мене попросила про це Юля.
Через хвилини дві до мене підійшов батько Юлі. Він попросив мене не одружуватися з його донькою й дати їй спокій. Я стояв і не знав, що відповісти на це. Зумів видавити з себе лише «і не подумаю, ми кохаємо один одного».
Батько сказав, що я не пара Юлі, що вона заслуговує на кращий варіант, що вона буде страждати від бідності у шлюбі зі мною і що в неї є інший чоловік. Я звісно, не повірив.
Те, що батько Юлі говорив правду, я вже зрозумів тоді, коли ввечері Юля повідомила мені, що ніякого весілля не буде, бо батько сказав, що його благословення на цей шлюб він не дасть. Юля зібрала свої речі та пішла.
Так буває, мабуть, тільки в фільмах, я не міг повірити, що таке сталося зі мною. Невже я заслужив таке відношення до себе? Не розумію тільки чим…
