– Марино, та ти що? – аж плеснула в долоні бабуся дівчини. Ти хіба забула, що зараз не можна їсти жирні продукти? Та ж на носі свята! Потерпи ще трошки та й тоді вже будеш змітати зі столу, що попало. Бабка Настя була ще того старого гарту, коли заборони були перш за все. Якщо сільський голова сказав, що потрібно йти всім наводити порядок на вулиці, то значить ніяких відмовок бути не могло. Так само було в цей раз, бабуся ж то добре знала, що треба постити, інакше буде зле.
Марина носила під серцем дитинку, була на восьмому місяці вагітності. Останні тижні вона хотіла провести у спокої та на чистому повітрі. Тому з пильного галасливого міста перебралася до бабусі. Там дівчині було непогано спочатку. Бабка Настя варила смачні страви, не обтяжувала внучку ніякою фізично роботою. Навіть ліжко не дозволяла самій застеляти, з чого Марина постійно реготала, що вона всього лише вагітна, та аж ніяк не слаба.
Та останні дні бабусю Настю, неначе підмінили. Вона стала якоюсь роздратованою, сварилася через дрібниці, навіть на Марину почала якось непривітно поглядати. Внучка не раз запитувала, можливо, краще їй повернутися додому, чи її присутність набридає бабусі, чи вимучує її. Та у відповідь чула, що все добре.
Потім бабка Настя таки не витримала та покликала Маринку на розмову:
– До мене сусідка приходила, баба Варвара. Вичитала мене, як першокласника. Так соромно стало, Марино. Ти що мала дитина? Варвара бачила, як ти в магазині купляла ковбасу, молоко, свинину. Ну зараз же піст, не бажано їсти жирні продукти. От вона й примчалася до мене, щоб розповісти, яка я стара та немудра. Ще й внучку не вчу нічому людському.
Тут вже Марина вибухнула диким сміхом, обійняла бабусю та сказала:
– Невже тебе дійсно цікавить чужа думка? По-перше, це особиста справа кожного, як харчуватися та коли. Кожен відповідає за себе. А Варвара правильно поступає, коли бігає та за спиною обговорює інших? По-друге, я вагітна, мені просто необхідно харчуватися збалансовано та стільки, скільки я хочу. По-третє, душу потрібно очищувати, а не шлунки. Ба, ну ти що? – плеснула легенько по плечу Настю Марина.
Але бабуся твердо стояла на своєму. Вона прямо сказала внучці, що або перестаєш скупляти у сільському магазині заборонені зараз продукти, або краще їдь додому, щоб не розсварити бабку Настю з усіма сусідами. Коли Марина в черговий раз принесла пакет з м’ясом, бабка Настя таки відправила її на автобус до міста.
