Я вийшла заміж за досить заможного чоловіка. У Василя своя фірма і декілька власних нерухомостей, які він здає в оренду. Ми одружились два роки тому, а я й досі не можу привикнути, що продуктові магазини бувають двох видів – для багатих і для звичайних людей.
Сама я родом зі звичайнісінької сім’ї. Не скажу, що ми жили бідно, просто як і всі люди. Навіть коли виросла, почала працювати та отримувати досить хорошу зарплату не сильно змінила свій рівень життя.
У свої 29 років я вийшла заміж за Василя і якось ми ходили по магазинах. Пам’ятаю цей похід, тоді вперше побувала у так званому “мажорному” магазині. В принципі, продукти нічим сильно не відрізнялись від звичайних, лише ціною, яка просто зашкалювала. Ну хоч трісни, але я не розумію, чому десь хліб коштує 17 гривень, а десь 47 – пpи тому, що вони цілком однакові.
На всі мої запитання чому ж так дорого, продавці відповідали, що не знають, але такі ціни норма для них.
І це було пов’язано просто з кожним продуктом. Так, звісно були різні заморські товари, які справді вартують своїх грошей, та все ж більшість – просто накручено.
Я всі вуха прожужала Василеві, що це не нормально. Він у відповідь нічого не міг сказати – мабуть, як і більшість чоловіків, навіть не дивився на ціну й брав перше, що попадало під руку.Але я не така, якась розумна економія все ж повинна бути, навіть коли є гроші.
Це був перший і останній раз коли я відвідувала цей магазин, навіть чоловікові заборонила там купляти. Краще ми ті зекономлені кошти віддамо на благодійність, аніж просто на наддорогі продукти потратимо.
Цікаво, а як ви відноситесь до таких “мажорних” магазинів з накрученими цінами? Чи відвідували колись такі?
