Володимир з молодості полюбляв сплави по Дністру на байдарках. Саме там познайомився з групою іноземних туристів з Німеччини. У чоловіка життя склалося непросто, бо вдома на нього завжди чекала невиліковно хвора жінка та маленька донечка. Володя працював інженером на заводі, начебто, заробляв непогано, проте на підтримку життя дружини потрібно було чимало коштів.
Один німець на ім’я Адам запропонував українцю приїхати в Німеччину на роботу, а заодно взяти з собою дружину, щоб призначити їй якісне лікування. Володимир недовго роздумував, наступного ж місяця прибув з жінкою в іншу країну. Доню залишили на бабусю з дідусем, котрі проживали разом з молодою сім’єю. Оксані підібрали хороших спеціалістів, якісні масажі, вітаміни, інші процедури. Тим часом Володя на місяць знайшов непоганий підробіток та обіцяв повернутися наступного разу на довше. Українець запросив у гості Адама та пару його друзів в Україну, бо вони дуже здружилися.
Адам та його товариші таки дотримали слова та завітали в гості до Володимира з Оксаною. Теща Володі наготувала багато національних страв, стіл ломився від наїдків. Адам завів бесіду першим про те, що багато знає про Україну, її родючі землі та привітних людей. Володимира та його родину неабияк здивувало, що іноземець прекрасно розбирався в українських стравах, знав про борщ, сало, вареники та голубці. То за столом наминав з задоволенням те, що приготувала теща.
Німці гостювали тиждень у Володі. Вони бесідували про письменників, яких знали, співаків, футболістів, художників. Адам розказав також, що кохається в українській вишиванці та писанці. Навіть придбав декілька книг на місцевому ринку, щоб розширити свої знання.
Гості приємно дивувалися, що у родині Володі ані слова не почули, про неприязнь до сусідньої країни чи її громадян. Така позиція іноземцям подобалася. Вони обіцяли, що наступного разу точно приїдуть якомога на довше.
