Не знаю за які гріхи мені це досталось, але зі своїми свекрами ми живемо в одному багатоквартирному будинку. Хоч між нами і є ще два поверхи, але вони не спасають від назойливості батьків чоловіка.
У цій квартирі колись жила бабуся Олега і щоб не залишати її саму та доглядати за нею, мої свекри вирішили також оселитись цьому будинку. А після нашого весілля коханому в спадок перейшла ця квартира. Звісно, ми багато думали над цим і навіть планували переїхати подальше від батьків, але обставини так склались, що ми були змушені залишитись.
Спочатку їхня підвищена цікавість до нашої сім’ї видавалась мені кумедною, я навіть списувала це на турботу і бажання нам допомогти. Але з часом таке відношення починало дратувати.
Було відчуття ніби ми під мікроскопом, батьки все знали та всюди лізли. У власній квартирі не могли розслабитись, бо знали що в будь-який момент без попередження може зайти мама чи тато. Про те, як мною командували та “навчали бути гарною господинею” я вже навіть не говорю. Історія стара як світ – невістка не достойна сина, а мама з татом святі.
Та до мене через свекрів подруги перестали приходити. Як тільки хтось до мене піднімався – свекруха тут як тут. Скільки їй не пояснювала – все не доходило. Спочатку вона просто з нічого нам моралі читала, а потім обурювалась і виганяла всіх з квартири. Ми з Олегом розуміли, що це не адекватно і довго так нам не стягнути.
Дім це там, де повинно бути комфортно, а не куди не хочеш повертатися. Три роки ми терпіли таку поведінку батьків. Намагались не перетинатись з ними і якомога менше часу проводити у квартирі. Але потім я завагітніла та пішла в декретну відпустку. Тоді довелось цілими днями знаходитись вдома і терпіти практично постійну присутність свекрухи.
Якось під час сварки з нею я проговорилась і розповіла, що ми плануємо переїжджати. Це дуже не сподобалось мамі коханого і вона вирішила будь-якими способами залишити сина при собі. Якщо ця історія здається вам знайомою, моя вам порада – біжіть і навіть речі не збирайте, бо далі ставатиме лише гірше.
Мій час до пологів наближався і свекруха вирішила діяти – намовляла Олега покинути мене, переконувала, що дитина не від нього і до квартири я водила чоловіків. Та дякувати Богу, чоловік у мене розумний і не вівся на такі провокації. Побачивши це, вона вирішила тиснути на жалість та постійно притворялась хворою.
Олег, як люблячий син не зміг в такому стані покинути маму, тому ми залишились. Я відчувала, що так свекруха маніпулює, але нічого з цим зробити не могла, залишалось лише чекати та спостерігати за її поведінкою.
Народивши сина я повністю поглибилась у материнство. Спочатку новоспечена бабуся була просто золотом, але з часом її характер дав про себе знати. Вона все так же притворялась постійно хворою у присутності Олега, а коли я з нею залишались наодинці поверталась та повністю здорова жінка, яка ладна все зробити, щоб я зникла з їхнього життя.
Коли про таку її поведінку розповідала коханому, він відмовлявся в це вірити, тому у мене виникла одна ідея. Олег зранку пішов на роботу, а я поставила камеру в кімнаті та стала чекати. Свекруха як завжди прийшла ніби-то до онука, та я знала справжню причину її постійних візитів.
Все сталось як я і думала й вже з нетерпінням чекала повернення Олега додому, щоб чим швидше показати йому докази.
– Ти ще досі тут? Я думала мій син тебе вже вигнав – з такими словами свекрухи починалось відео.
– Ти не віриш, але я переконаю Олега у твоїй невірності й зроблю все можливе, щоб тебе тут не було. Ось онука нам лишай, а сама йди на всі чотири. І не дозволю своєму синові переїхати звідси, навіть не думай такого.
На відео було ще багато таких “теплих” слів від мами коханого, але це все, що прослухав Олег, перед тим як виключити. Мовчки обійняв мене і вибачився за те, що не вірив моїм словам.
Того вечора ми ще довго розмовляли й все ж вирішили переїхати якомога далі від такої матері. Їй нічого не стали пояснювати, хоч розуміли, що це буде для неї шоком.
Знайшли квартиру на іншому кінці міста і вже збирали речі для переїзду. Пам’ятаю, як тоді просто залетіла свекруха до нас і почала з’ясовувати стосунки – як завжди у всьому була винна я, але цього разу на мій захист став Олег. Рішення наше було твердим і непохитним, тому жодні слова нас не розчулювали та не переконували.
Не можу сказати, що з того часу наші стосунки зі свекрухою стали кращими, але однозначно мені стало простіше і легше жити. З батьками Ігоря ми спілкуємось, навіть раз у два тижні приходимо до них, щоб ті з онуком побачились.
Хочу порадити кожній жінці, дружині, чоловікові та всім сім’ям – якщо у вас є схожа ситуація, біжіть, бо ніяк інше ви не виправите своє життя. А як залишитесь – точно пожалкуєте.
