Бабуся Зіна прожила важке життя. Чоловік покинув її саму, бо не витримав важкого жінчиного характеру. Ще до одруження Зіна була доброю, милою та терплячою. Та лиш перші дні сімейного життя показали її справжнє єство. Жінка в прямому сенсі слова доїдала свого чоловіка Назара, що замало заробляє, біля хати нічого не робить. А он в сусідки чоловік взагалі десь на заробітки в далечінь збирається, а Назар що безрукий. Зіні всього та завжди було мало.
Народила двійнят. Перший рік перемучився з дружиною Назар. Він насправді був таким чоловіком, яких лише пошукати. Після важкої роботи на будові, мчався додому, щоб хоч трішки дати відпочити жінці. Вже тоді грався з донечками: переодягав, купав, гуляв. Та Зіна ніяк не могла заспокоїтися. Все було не те та не так. Навіть сусіди пліткувала, що такий шлюб довго не зможе протриматися.
Аня та Галинка росли чудовими дівчатами. Проте без татової ласки доводилося їм досить важко. Назар не забував кровинок. Попри те, що Зіна заборонила приїжджати та бачитися з дітьми, все одно регулярно передавав гостинці, гроші. Мама двійнят ростила у суворій дисципліні та строгості. Їм заборонено було лишній раз вийти погуляти з сусідськими дітьми. Вони постійно сиділи над уроками. Одяг матір їм новий не купляла, носили з сусідів та родичів. Харчувалися чим попало, хіба й було тих радощів, коли тато передавав всякі солодощі. Грошей, що батько виділяв на своїх донечок, Аня та Галинка навіть не бачили.
Дівчата виросли, поїхали вчитися в обласний центр. Якось наближався Великдень. Аня приїхала сама, бо Галинка захворіла. Зіна якраз збиралася до церкви. Донечка виявила бажання піти разом з мамою. Одягнула красиве плаття синього кольору, туфельки на невисоких підборах, що купила собі на стипендію. Зіна озирнулася на Аню та як зарикала:
– Ти що хочеш у такому вигляді йти до церкви? Одягни довгу спідницю, не ганьби мене. А ще краще взагалі не йди. Щоб люди обговорювали, що ти якогось хлопа в місті знайшла, що тобі дрантя скуповує. Позорище.
Ані так образливо давно вже не було. Вона розвернулася, зібрала свої речі в сумку та якнайшвидше побігла до автобусної зупинки, навіть не попрощавшись з мамою…
