Про те, що робота на телебаченні буде важкою, мене попереджали ще в університеті. Дуже часто керівникам все одно на погодні умови, здоров’я журналістів, а особливо їм все одно на те, з якими людьми інколи доводиться контактувати. Перед восьмим березня переді мною поставили задачу зняти сюжет для однієї відомої телепрограми про важку долю сільських жінок та святкування цього дня в селі і я, звісно, погодилась.
Поїхали ми в село в Київській області, але обрали щось таке, куди ще не їздили журналісти з інших каналів, щоб не було дивних збігів. Звісно, заїхали ми в якусь місцевість без нормальних доріг і тричі ледь не загрузли в багнюці, бо дорогу розмило, а поїхали на звичайній легковій машині оператора. Ледь доїхали і пішли шукати будинок, в якому можна буде зняти сюжет.
На порозі першого, який ми побачили, сиділи двоє дітей, грались в щось. Нас тоді ще здивувало, що діти роблять на вулиці, бо було зовсім не тепло, але вирішили не дізнаватись, просто попросили покликати матір. Жінка вийшла на поріг з цигаркою в руках, голосно нагримала на дітей, бо ті її розбудили, а на пропозицію стати героїнею сюжету, відмовилась, досить грубо сказала, що їй ніколи, щоб ми до сім’ї трохи далі пішли. Ніби, там такі ледарі живуть, що в них точно час буде.
Ми дослухались до її поради, якщо це так можна було назвати, сіли в автомобіль і поїхали. А в багажнику лежав подарунок для жінки, яку ми знімали б, великий букет троянд та цілий пакунок різних косметичних продуктів від спонсора шоу.
В наступному будинку нам відкрили, запустили всередину. Ззовні хатина мала не найкращий вигляд, зате всередині було чисто та охайно. Виявилось, що тут багатодітна родина, п’ятеро дітей сиділи за навчанням, батько був на роботі, а жінка готувала їсти. Ми запропонували їй стати героїнею нового випуску, Катерина спочатку відмовлялась, але коли до вмовлянь додались діти, погодилась. Попросила тільки двір не знімати, бо хату купили восени, а до ладу до холодів привести не встигли.
Ми погодились, оператор почав розставляти камери, я і помічниця допомогли накрити на стіл, внесли те, що привезли самі, а господарка до того часу все виставила свої страви, заставивши ними ледь не весь стіл.
Однак, зйомка не почалась і в цей раз. Голосні стуки в вікнах змусили господарку підірватись з місця та вибігти надвір. Виявилось, що це діти тієї жінки прибігли зірвати нам роботу, як виявилось пізніше, зробити те їм наказала їхня матір, яка згодом і сама прибігла. Заглянувши в вікно, почала кричати, що ми нічого їй не казали про те, що накриємо на стіл перед зйомкою, схопила мене за руку й потягнула до себе, добре, що оператор схопився та вирвав мене з її міцних рук.
Лише після того, як вона сама пішла та забрала з собою своїх розбишак, ми нарешті знову сіли за стіл та зняли нарешті той сюжет. Господарка ще довго вибачалась перед нами, а діти розпитували оператора про техніку. І про подарунок, звісно, не забули, вручили перед самим від’їздом, записавши це теж на камеру.
Вже пізніше, в особистому листуванні, Катерина сказала, що після виходу випуску, сусідка почала ще сильніше про неї плітки пускати по всьому селу, але її вже ніхто не слухає. А за подарунки господарка дякувала не раз.
