У нас в сім’ї так склалось, що всім бюджетом завідує дружина. Ще у моїх батьків так було заведено, тому я без усіляких сумнівів віддавав усю свою зарплату Олені.
Вона зараз знаходиться у декретній відпустці, доглядає нашу доньку якій нещодавно виповнився рочок. Я працюю на хорошій роботі й заробляю не погані гроші, ну принаймні нам на все вистарчало. Тим більше, що квартиру на весілля подарували батьки, залишалось лише платити комунальні послуги, купувати їжу, одяг і по можливості можна їздити відпочивати. Тому навіть якби я заробляв менше – нам на все б вистарчало.
Але моя дружина так не вважала, їй постійно здавалось, що я мало грошей приношу додому і через це потрібно постійно економити. Ми днями їли макарони з яєчнею чи гречку з сосисками, вже аж нудило від цього. Я не міг зрозуміти, куди дівається решта моєї зарплати.
Одного разу ми разом пішли в магазин закуплятись продуктами, як завжди я брав те, що мені подобається і не дивився на ціну. За що й мало не отримав на горіхи, Олена відчитувала мене як малу дитину. Повторювала, що потрібно економити та обов’язково дивитись на вартість, а то решту місяця будемо стіни облизувати. Але я цього не розумів, якісні продукти ж не можуть дешево коштувати, а економити на здоров’ї не можна.
Згодом помітив, що дружина так заощаджує на всьому, навіть нашій доньці купує одяг лише на секонд-хенді. Це переходило всілякі межі, я не для цього працюю зранку до вечора, щоб моя сім’я постійно ущемляла себе в чомусь. По моїх підрахунках, грошей було предостатньо і лиш уявити міг куди кохана діває ці зекономлені кошти. Думав, мабуть, на якийсь дорогий відпочинок складає, бо іншого пояснення у мене не було.
Через це питання ми почали часто сваритися. Її дратувало навіть те, що я купував занадто дорогі подарунки чи навіть коли ходив на обід в кафе. Чомусь щоразу виправдовувався, ніби не заробив, а вкрав у неї ті гроші.
Нещодавно до нас у гості приходили мої батьки, те, як накрила дружина на стіл мені аж встидно було. Мама одразу запитала чи ми не бідуємо, чи мене часом де не понизили у посаді. Тоді й вирішив, що досить Олені розпоряджатись бюджетом.
Це моє рішення вона сприйняла скептично, мовляв, я не вмію розпоряджатися грошима, але щоб сам у цьому переконався, поживемо так місяць. Це було як виклик, який я не міг упустити. Якраз на наступний день отримав зарплату, одразу заплатив за комунальні послуги та сів ретельно продумувати бюджет. Олена зовсім не хотіла в цьому допомагати, радше навпаки, підштрикувала мене всілякими жартиками й ніби завчасно мала список, що потрібно додатково купити. Якраз наступала зима і необхідно було оновити донечці гардероб.
Так, 7 тисяч на їжу, 4 на одяг, 2 на різні потреби дитини, 3 на розваги та непередбачувані витрати та залишалось ще 4 тисячі. З них відклав 2 тисячі на відпочинок, а ще 2 на фінансову подушку безпеки. Сидів і дивувався, чому ж у дружини так не виходило? Це лише зарплата, але ж незабаром і аванс буде, це ще додаткові гроші.
Того місяця я сам ходив в магазини, все купляв за своїм принципом – все якісне і не найдешевше. Нарешті ми почали їсти хороші продукти, ходити в ресторан, з авансу ще міг потішити своїх дівчат якимись подарунками. Загалом, вирішив, що я, як чоловік і голова цієї сім’ї буду сам відповідати за наш бюджет, адже як виявилось, вмію не погано його розприділяти.
