Те, що завтра приїжджає моя найкраща подруга з закордону, вперше за 3 роки, прекрасно знав Олексій. Ми з нею дружимо з самого дитинства, але останні 10 років вона проживає в Італії й лише зрідка приїжджає в Україну. Навіть на наше з чоловіком весілля, яке було торік, Віка не змогла приїхати. Тому наші зустрічі завжди наперед заплановані та дуже очікувані.
Цього разу ми планували посидіти у ресторані у вдвох і відпочити, заодно поділитись новинами, що стались за весь цей період. Але чоловік вирішив інакше, поставив мене перед фактом, що я нікуди не піду і залишусь вдома. Звісно, я почала суперечку і відстоювала своє право зустрітись з подругою. Як це так? Чому я повинна лише вдома сидіти? Його головним аргументом було те, що тепер ми одружені і я повинна приділяти час лише сім’ї.
Але ж заміжжя це не про те! Я вільна людина і якщо хочу пройтись сама чи зустрітись з подругою, то маю на це повне право. Навіть тоді, коли вирішила піти на компроміс і запропонувала запросити Віку до нас додому, Олексій не погодився. Він сам же, на вихідних часто йде зі своїми дружками в бар і жодного докору з моєї сторони не чує. Ми ж одружились, а не в рабство попали.
Я хотіла все по доброму вирішити та знайти якийсь компроміс з чоловіком, адже не хотіла зайвий раз з ним сваритись через такі дрібниці. Але він сам роздув з цього мало не скандал. – Тобі подруга важливіше сім’ї! Ось і йди, але мене ти втратиш!
Цього я зовсім не розуміла, що за дурниці він каже. Ніби я до іншого чоловіка йду, а не на посиденьки з подружкою. Як не старалась, але переконати у своїй правоті Олексія так і не змогла. Він вирішив показати хто тут головний, але ці провокації мене не цікавлять.
Вирішила для себе, що цю довгоочікувану зустріч скасовувати не буду, а Олексій нехай думає що хоче. Такою своєї поведінкою він мене дуже розізлив.
