Нас з чоловіком запросили на вечірку з приводу дня народження якогось його знайомого. Ми красиво одягнулися, зібралися й вирушили святкувати. Прийшовши я зрозуміла, що тут немає жодного мого знайомого, і мені стало досить нудно. Я більшість часу сиділа біля бару і пила своє вино, не звертаючи уваги на чоловіка, який в той час був душою компанії і весело гульбенив.
А потім в натовпі я побачила знайоме лице, але не могла згадати хто це такий, я просто сиділа і дивилася. « Звідки ж я її знаю» лунало весь час в моїй голові, як тут мене осяяло, це ж моя однокласниця зі школи, Ірка, ми з нею були найкращими подругами, а потім поїхали вчитись в різні міста. Я так за нею скучила, що відразу побігла до неї, а вона кудись зникла поки я обходила групу людей.
Я її шукала весь вечір, не могла знайти. «Мабуть пішла додому», подумала я і раптом побачила її…біля мого чоловіка. Ірка поклала руку йому на плече і мило щось щебетала. Я підійшла думаючи, що зараз вона мене впізнає і їй стане соромно, що вона залицяється до мого коханого, та коли я підійшла вона навіть не зрозуміла що це я. Як так?
Але я вирішила не казати, що я її знаю. Вона швиденько відійшла від мого чоловіка, і почала говорити зі мною. Ми «познайомились» і я сказала що колись її бачила, та не пам’ятаю де і коли. Ми разом думали і я назвала своє ім’я, сказавши що це моя подруга, чи випадково вона не знає такої. Іра сказала, що знає, що це її давня подруга, яку вона не любила, їй завжди було нудно з нею, і вона постійно нила.
Мені стало так образливо, все-таки я її любила, поважала, сумувала за нею коли ми роз’їхались. Поки ми говорили вона добре так напилась і почала розповідати мені про своє життя. Що чоловіка вона не має, а вже дуже хоче заміж, з роботою не клеїться і так далі. Мені стало навіть смішно, я розповіла їй про «свою подругу», тобто про себе,як в неї все добре, а потім сказала, що її чоловік тут і показала на свого чоловіка. Вона посміялась і сказала що «моя подруга» не заслуговує такого і краще б їй «віддала». І в цей момент він, як відчував, підійшов до мене і обійняв, сказав що хоче піти додому з своєю улюбленою дружиною і назвав моє ім’я.
Ви б бачили її обличчя, Іра почервоніла, почала щось бубоніти, заплатила за випивку на барі і побігла.
Коли чоловік запитав що трапилось я йому розповіла, він був шокований, бо я часто йому розповідала про Ірку і про те, як хочу з нею зустрітися. Додому я пішла засмучена, але з трішки єхидною посмішкою.
