Автор: Sobora Nataliia
Живу я у маленькому селі й у нас все про всіх знають. Тож хочеться мені розказати Вам історію про одну
Ви знаєте, правду кажуть, що ми починаємо цінити те, що втратили, вже пізно. Коли немає вороття.
Після весілля ми з чоловіком стали проживати з його мамою, яка вже два роки, як на пенсії. Тож сидить
Мій чоловік принципово не хоче допомоги від моїх батьків. А живемо ми, м’яко кажучи, не дуже.
Якось йшла я по вулиці після важкого та насиченого робочого дня й мені просто захотілося присісти на
Їздила вчора з молодшим сином на прийом до педіатра. Богданчику моєму ще 7 місяців, тож нам з ним необхідно
Сьогодні була в магазині й дещо засмутилася. Ну невже є мами, для яких діти не на першому місці?
На минулих вихідних їздила до батьків в село. Я сама вже 10 років як заміжня й живу в місті, та за рідними
Одного вечора мені подзвонила моя старенька матір й поскаржилася на погане самопочуття. Їй вже зараз
Мене звати Галина, мені 65 років. Живемо ми з чоловіком у маленькому містечку, вже 40 років разом.