Відносини – Сторінка 42 – Червоний камiнь

Я росла доволі тихою та спокійною дівчинкою, яка мала безліч комплексів. І найгірше на мене впливало те, що мене виховувала тільки мама.

Батько покинув її, як тільки дізнався про вагітність – він вважав, що я заважатиму побудувати кар’єру

Я впевнено можу сказати, що моє дитинство було щасливим до 9 років – саме в такому віці я втратив маму.

І вже після цього у нас дуже погіршились стосунки з батьком, адже я заважав йому влаштовувати своє особисте життя.

Відносини

У мене є товариш ще зі шкільних років – ми познайомились, коли мені було 15 років. Ми саме переїхали з іншого міста та я намагався адаптуватись і мені було важко знайти нових друзів.

Іван мене підтримав та перший почав спілкування – за що я йому безмежно вдячний. З того моменту ми почали дружити.

Одразу після закінчення навчання в університеті мені вдалось одразу ж знайти роботу в одному з пологових будинків столиці, де вже працюю понад 10 років.

Робота непроста як фізично, так і емоційно, але скільки радості та щастя вона приносить. Особливо, коли

Мій син ріс досить добрим та стриманим хлопчиком з яким у мене ніколи не було проблем.

Але після того, як він пішов до школи все змінилось – вчителі почали скаржитись на нього і запевняти

Відносини

Коли я загубив гаманець, то шкoдував за ним не через гроші, а тому, що це останній подарунок від матері. Не було жодної надії його знайти, але на наступний день мені зателефонували.

Нещодавно зі мною сталось те, що може бути, в принципі, з кожною людиною. Я втратив гаманець, а у стількох

Відносини

Друзі зaздрuли, коли я одружився з молодою дівчиною, а коли у нас народилась дитина, жартували з мене, ніби я буду дідусь для власного сина.

Моя дружина Анна від мене молодша на 21 рік. Як би це страшно та дивно не прозвучало, але ми звичайна

Відносини

Мій одногрупник Вова доволі спокійний, врівноважений та дещо замкнений у собі хлопець. Дівчини він не мав та й друзів теж.

Мені було шкода його, але не моїм одногрупникам – вони часто могли насміхатись над ними та ображати.

Мій батько страшенно переймався тим, як я вчусь. Він контролював все – мій щоденник, мої зошити та, навіть, мій почерк.

Я отримував на горіхи за будь-який промах – неакуратно написав речення, загубив олівець, забруднив рюкзак

Я довго готувалась, щоб зробити чоловікові вечірку – сюрприз, але свекруха вирішила про все йому розповісти. І потім ще не раз пробувала зiпсувати свято.

Нещодавно, мій чоловік Петро відзначав свій ювілей, йому виповнилось 30 років. Я довго готувалась до