Весь час Ганна жила для себе. Вона ніколи не переймалась дітьми чи якимись повсякденними турботами.
Дивно іноді виходить. Деякі батьки думають про своє майбутнє і ще й 3винувачують тих, хто все віддає дітям.
Вже десять років, як не стало нашої матусі. Діти давно роз’їхались, батько залишився сам.
У нашого директора з’явився новий черговий секретар, над яким одного разу добре познущалися.
Думаю, ця історія буде корисна для всіх «яжматусь». Задумайтесь, що ви робите зі своїх дітей таким вихованням.
Мене звуть Тетяна, мені тридцять чотири роки. Я працюю вчителем молодших класів. Обожнюю дітей, у самої
– Та не хвилюйся ти так, Оль. Все буде добре, я впораюся з Дмитриком. Він вже великий, так, синку? –
Моєму Данилку десять років. Ходить у п’ятий клас разом зі своїм кращим другом Максимом.
Літо, довгоочікувана відпустка. Віка дуже довго чекала цього моменту, начальство все затримувало з виплатою
Я знав свою подругу з самого дитинства. Нас навіть вважали братом та сестрою, на стільки ми були близькі.